UA118687C2 - Фармацевтична композиція, яка містить похідні глутарімідів, і їх застосування для лікування еозинофільних захворювань - Google Patents

Abstract

Винахід стосується нових біологічно активних похідних глутарімідів загальної формули (І) або їх фармацевтично прийнятних солей, їх застосування як засобів для лікування еозинофільних захворювань, переважно алергічної природи, зокрема бронхіальної астми, алергічного риніту, поліпозної риносинусопатії, еозинофільного коліту, еозинофільного синдрому, алергічного кон'юнктивіту, атопічного дерматиту, синдрому Чержа-Строса, анафілактичного шоку, набряку Квінке, еозинофільного васкуліту, еозинофільного езофагіту, еозинофільного гастроентериту, фіброзів, фармацевтичних композицій, які містять похідні глутарімідів загальної формули (І).

Description

Винахід стосується нових біологічно активних похідних глутарімідів загальної формули (І) або їх фармацевтично прийнятних солей, їх застосування як засобів для лікування еозинофільних захворювань, переважно алергічної природи, зокрема бронхіальної астми, алергічного риніту, поліпозної риносинусопатії, еозинофільного коліту, еозинофільного синдрому, алергічного кон'юнктивіту, атопічного дерматиту, синдрому Чержа-Строса, анафілактичного шоку, набряку

Квінке, еозинофільного васкуліту, еозинофільного езофагіту, еозинофільного гастроентериту, фіброзів, фармацевтичних композицій, які містять похідні глутарімідів загальної формули (1).

В ши Ше ее НН ей г | і гв

Винахід стосується застосування біологічно активних сполук похідних глутарімідів або їх фармацевтично прийнятних солей як засобів для лікування еозинофільних захворювань.

РІВЕНЬ ТЕХНІКИ

Еозинофіли - клітини вродженого імунітету. Вони виробляються в кістковому мозку і переважно циркулюють у крові. Головна ефекторна функція еозинофілів - негайне вивільнення цитоплазматичних гранул у відповідь на активацію різними стимулами. Цитоплазматичні гранули містять прозапальні медіатори: цитокіни, хемокіни, ліпід- і нейромедіатори, фактори росту і катіонні білки. Катіонні білки еозинофілів включають 4 класи: великий основний білок (МВР), еозинофільна пероксидаза (ЕРО), еозинофільний катіонний білок (ЕСР) і еозинофілзалежний нейротоксин (ЕОМ). У сукупності ці білки здійснюють цитотоксичну дію, як відносно інфекційних мікроорганізмів, так і відносно тканин хазяїна, викликаючи еозинофільне запалення І(Нодап 5.Р., Козепрего Н.Р., Модреї К. еї аї. Еозіпорпіїв: Біоіодіса! ргорегпієз апа гоїе іп Неайй апа аізеазе//Сіїп Ехр АПегоду. 2008;38(5):709-501.

У нормі кількість еозинофілів у крові складає 0,02-0,3-105/л, або 0,5-5 95 від усіх лейкоцитів.

Збільшення числа еозинофілів у крові в порівнянні з нормою - еозинофілія. Гіпереозинофілією, або великою еозинофілією, називають стани, при яких вміст еозинофілів у крові складає 15 9; і більше, звичайно при збільшенні загального числа лейкоцитів |Нойтап К., Вепл г. Е.9У., Зпації

З... еї аїІ., ед5. Нетаїйоіоаду: Вавіс Рііпсіріез апа Ргасіїсе. 4 ей. РНйадеїрніа, Ра: Спигенії

МІміпавіоп; 2005:7681І.

Підвищення кількості еозинофілів у крові і тканинах супроводжує різні за етіологією і патогенезом захворювання. Серед них: паразитарні інвазії, широкий спектр алергічних станів, включаючи астму, риніт, носові поліпи, еозинофільний коліт, еозинофільні синдроми, алергічний кон'юнктивіт і атопічний дерматит, ревматичні хвороби (ревматоїдний артрит, дифузний еозинофільний фасціїт, синдром Черджа-Строса, вузликовий періартеріїт), а також патології неясної етіології (еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастроентерит) ІВіапспага с.,

Вошепрбега М.Е. Віоіоду ої Те еозіпорпП/ Адм Іттипої. 2009; 101:81-1211.

Серед алергічних захворювань найбільш важливою з медичної точки зору вважається бронхіальна астма, хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, що характеризується епізодичною обструкцією потоку повітря, запаленням дихальних шляхів і підвищеною

Зо бронхіальною реактивністю на неспецифічні алергени.

Існує велика кількість доказів, що еозинофіли є ключовим компонентом алергічної відповіді при астмі. Секретовані тучними клітинами 1І--3, /-5 сприяють акумулюванню еозинофілів у легені, наступній активації цих клітин з виділенням І ТС4, еозинофільного катіонного протеїну, головного основного протеїну, нейротоксину, еозинофільної пероксидази (ЕРО), трансформуючого фактора росту, вільних радикалів (Віапспага С., Коїпепрегу М.Е. Віоїоду ої

Ше еозіпорпй/Адм Іттипої. 2009; 101:81-1211.

Виявляється пряма кореляційна залежність між активністю запального процесу при бронхіальній астмі і вмістом еозинофільного катіонного протеїну в сироватці крові (Віогп550п Е.,

Уапзоп С., НаКапззоп І. еї а. 5егит еовіпорнпії сайопіс ргоївіп іп геїЇайоп о Бгопспіа! авіпта іп усипуд Змєдібпй роршіайоп. АПегду 1994; Мої. 49:400-407|. У лаважній рідині бронхів у хворих бронхіальною астмою виявляється збільшення кількості еозинофілів. На поверхні еозинофілів є низькоафінні рецептори для /ІЧЕ, у зв'язку з цим еозинофіли можуть безпосередньо активуватися причиннозначимими алергенами. На поверхні еозинофілів виявлені також рецептори до 1-2, І -3, 1-5, ї4М-С5Е, РАК, простагландинів. Через ці рецептори зазначені цитокіни і ліпідні медіатори здатні індукувати активацію еозинофілів і вивільнення ними медіаторів (ГТС4, РАБ) і цитокінів (1І--3, ІІ -4, ІІ -5, І -8, Я4М-С5Е, Таг-рВ). Виникаюча під впливом еозинофільних білків деструкція епітелію дихальних шляхів сприяє розвитку бронхіальної гіперреактивності, зниженню бар'єрної функції слизової оболонки дихальних шляхів.

Велика увага зараз приділяється можливій ролі еозинофілів у відновленні і ремоделюванні тканини, оскільки виявлений чіткий зв'язок між еозинофілією у тканинах і деякими фіброзними захворюваннями (ендоміокардіальним фіброзом печінки у хворих гіпереозинофільним синдромом, вузловим склерозуючим варіантом хвороби Ходжкіна, фіброзом під базальною мембраною при бронхіальній астмі) (Модиспі Н. еї аї. Тієб5це еозіпорпйа апа еобзіпорнії дедгапиїацйоп іп зупаготев авзосіаїей мл Прговів//Ат. У). Раїпої. 1992, Мої. 140. Р. 521-528.

Еозинофіли - джерело декількох фіброгенних і ростових факторів, серед яких трансформуючий фактор-В (ТОБ-В), фактор росту фібробластів-2 (БСЕ-2), ендотеліальний фактор росту судин (МЕСЕ), матриксні металопротеїнази-9 (ММР-9), ІС-18Д, 11-13 ї 11-17. Клінічні випробування анти-ІЇ-5 антитіл також підтвердили роль еозинофілів у подіях, пов'язаних з відкладенням визначених матриксних білків у ретикулярній базальній мембрані ІКау А.В.,

Рпірро 5., НКоБріпзоп 0.5. А гоЇє ог еовзіпорпії5 іп аігплау гетодеїїпа іп авіпта//Ттепавз Іттипо). 2004, Мої. 25, Р. 477-821).

На даний час найпоширенішим способом лікування астми є застосування кортикостероїдів (будесонід, беклометазону дипропіонат, флутиказону пропіонат, мометазону фуроат) шляхом інгаляції. Однак кортикостероїди функціонують, індукуючи загальну імуносупресуючу дію, і мають місце несприятливі побічні ефекти, пов'язані з їх тривалим застосуванням, включаючи високий кров'яний тиск, остеопороз і розвиток катаракт (Вагпез Р.). Мем агид5 тог азіпта//Зетіп

Везріг Стій Саге Мей. 2012; 33(6):685-94|. Кортикостероїди необхідно приймати щодня і тому додержання цієї вимоги пацієнтом є іншою проблемою для успішного застосування зазначених лікарських засобів. Крім того, існують пацієнти, несприйнятливі до застосування кортикостероїдів, яким потрібне застосування альтернативної терапії. Вибіркова спрямованість на мішень - еозинофіли, може подолати несприятливі ефекти використання загальних імуносупресорних засобів плейотропної дії.

На даний час проводяться клінічні випробування препаратів, спрямованих на зниження еозинофілії за рахунок інгібування взаємодії інтерлейкіну-5 з рецептором І -5Ка, розташованим на поверхні еозинофіла. До таких препаратів належать гуманзовані моноклональні антитіла (мАт) проти 1І--5 і конкурентні інгібітори І--5Ка.

Серед нейтралізуючих 1-5 моноклональних антитіл найбільш ефективними можна назвати 58240563 (меполізумаб, Сіахо Зтій Кіїпе). За даними |Маїг Р., Ріггіспіпі М.М.М., Кіаггдаага М. еї а). Мероїїгитар ог ргедпізопе-дерепдепі азійта їй 5риїшт еозіпорпййа. МЕМ. 2009; 360:985-93| терапія меполізумабом преднізолонзалежних астматиків знизила еозинофілію в крові і мокротинні і, головне, поліпшила стан пацієнтів, знизивши кількість епізодів загострення і дозу преднізолону. В іншому дослідженні, застосування анти-ІЇ-5 антитіл (меполізумабу) пацієнтами з кортикостероїднечутливою астмою також привело до зниження частоти епізодів загострення і поліпшило самопочуття по опитувачу АОС). Крім впливу на астму в цьому випробуванні додатково була зареєстрована терапевтична дія відносно поліпозної риносинусопатії (НаїЇдаг Р., Вгід!Ніпуд С.Е., Нагдадоп В. еї аІ. Мероїї:итар апа ехасеграїййоп5 ої геїмасіогу еозіпорпіїйс азіпта. МЕМ. 2009; 360:973-841).

У незалежному випробуванні на дорослих пацієнтах з поліпозною риносинусопатією

Зо меполізумаб значно знижував вміст ЕСР і розчинної форми ІІ -5Ка у крові, а також концентрацію

І. -5Ка, 1-6 ї І--16 у носі, що корелювало з полегшенням перебігу захворювання по загальній шкалі поліпів (шюїаї роїїр 5соге) |Семаеєгі Р., Мап Вгиаєпе М., Сацаєгі Т. еї аІ. Мероїїгитаб, а

Ппитапігей апіі-ІЇ-5 тАБ, аз а ігеаїтепі оріїоп їог земеге паза! роїуровів. / АПегау Сіїп Іттипої. 2011;128(5):989-995).

Використання анти-ІЇ-5 антитіл не обмежується бронхіальною астмою і поліпозною риносинусопатією. Дана терапія ефективна і при інших еозинофіл-опосередкованих захворюваннях. Наприклад, у пацієнтів з гіпереозинофільним синдромом терапія меполізумабом знизила еозинофілію крові і дозволила скоротити дозу преднізолону, що приймається (Коїпепрегд М.Е., Кіоп А.О., Коцйто55е Е.Б. еї аІ. Тгеайтепі ої райепіб5 м/ййп Ше

Ппурегеозіпориййс 5упаготе м/йй тероїїгитар. МЕМ. 2008;358(12)1215-28)|. У пацієнтів з еозинофільним езофагітом на фоні терапії анти-ІЇ!-5 антитілами спостерігалося поліпшення клінічної картини, пов'язане зі зниженням дисфагії, спостерігалося б-кратне зниження рівня еозинофілів у крові й у деяких пацієнтів була знижена гіперплазія епітелію стравоходу (|Бієїп

М.Г.., Соїїп5 М.Н., МіПапиєма ..М. еї аї. Апіі-ІІ -5 (тероїїгитав) ІНнегару ог еозіпорпійїс езорнадіїів.

У. АйПегау Сіїп. Іттипої. 2006;118(6):1312-9). У клінічному випробуванні препарату на дітях показано, що пацієнти, у крові яких не більше 20 еозинофілів в одному полі зору мікроскопа, мали поліпшення по показниках: почервоніння, крихкість, борозни і вертикальні лінії стравоходу

ІА5заай А.Н., Сиріа 5.К., СоМПп5 М.Н. еї а. Ап апібоду адаїпб5і І/-5 гедисе5 питбрегв5 ої езорпадеаї! іпігаеріїнеїйа! еовіпорніїв іп спіїдееп м/йй еовзіпорпіййс езорнадіїї5. Сіавігоепіегоіоду. 002011; 141(5):1593-6041.

Також меполізумаб успішно застосовується як терапія еозинофільного васкуліту І(Кайп .Е.,

Стапареїх-сиуодо С., Ма!їтоцп І. еї аї. Зивіаіїпей гезропзе їо тероїїгитар іп геїасіогу Спигод- зЗігайев зупаготе. у). АПегду Сіїп. Іттипої. 2010; 125:267-70). Щомісячне введення меполізумабу 28-річній жінці знизило вміст еозинофілів у крові до нормального рівня, запобігло формуванню кортикостероїдної астми і за даними рентгенограми поліпшило стан легеневої паренхіми |Кіт 5., Магідожмаа С,., Огеп Е., Івгаєї! Е., М/еснзієг М. Мероїїгитаб аз а 5іегоїд-5рагіпа ігєаїтепі орійоп іп раїйепів м/ййп Спигуд-Зігайзв взупаготе. У) АїПегду Сіїп Іттипої. 2010; 125:1336-43|. При проведенні клінічних випробувань у пацієнтів з еозинофільним васкулітом і вираженою еозинофілією терапія меполізумабом дозволила знизити дозу кортикостероїдів. Також була бо знижена еозинофілія, але після припинення дослідження загострення повторилися (ОїЇапоїй .М.,

Рагзом 0., Мене! Т. еї аї. Апіі-ІЇ-5 тгесотбріпапі питапігед топосіопаї! апіїбоду (тероїї2гитаб) ог

Ше геаїтенпі ої аюріс дептайіів. АПегду. 2005; 60(5):693-6).

За даними (Атіпі-Майднап 2.9., Мапіпе2-Мосгудетба М., Нивіоп О.Р. Пегарешіс в5ігагедіеб5 ог Нагпе55віпд Питап еозіпорніїє іп айПегдіє іпїйаттацйоп, Нурегеозіпорніййс аізогаетв, апа сапсег//Сигг АПегду Абзійта Кер. 2012, Мої. 12, Мо 5. Р. 402-412) меполізумаб знаходиться на другій стадії клінічних випробувань для терапії астми, еозинофільного езофагіту дорослих, еозинофільного езофагіту дітей, еозинофільного васкуліту і поліпозних риносинусопатій і на третій стадії клінічних випробувань як лікування гіпереозинофільного синдрому, еозинофільного езофагіту дітей, астми, індукованої риновірусом, і хронічного обструктивного бронхіту. Інший препарат, реслізумаб (Серпаіюп), що також є гуманізованими моноклональними антитілами

ЗСНЬБОО до 1-5, проходить другу стадію клінічних випробувань як терапія гіпереозинофільного синдрому і лоаозу і третю стадію - як терапія астми і еозинофільного езофагіту дітей. Усе це дозволяє зробити висновок, що вибіркова терапія, спрямована на зниження еозинофілії, перспективний напрямок у лікуванні захворювань, опосередкованих даним типом клітин (бронхіальної астми, алергічного риніту, алергічного кон'юнктивіту, атопічного дерматиту, поліпозної риносинусопатії, еозинофільного езофагіту, еозинофільного васкуліту, гіпереозинофільного синдрому).

Однак терапія за допомогою мАт має декілька недоліків. Моноклональні антитіла є дорогими терапевтичними засобами, які необхідно приймати протягом місяця або двох місяців. Важливим фактором є проблема недодержання призначень пацієнтами, що виникає через багаторазові візити до лікаря для введення ін'єкційного лікарського засобу. Крім того, відхилення в алотипах між пацієнтом і терапевтичним антитілом може привести до того, що терапія моноклональним антитілом в остаточному підсумку стане неефективною. Висока доза мАт і можливість утворення імунних комплексів також можуть знижувати ефективність пасивної імунізації.

Інші способи, які забезпечують терапевтичні засоби проти патологічних станів, що характеризуються еозинофілією, описані в УМО 97/45448 і МО 03/040164. У заявці УМО 97/45448 запропоноване застосування "модифікованих і варіантних форм молекул 1-5, здатних антагонзувати активність ІЇ/-5," для поліпшення, ослаблення або зменшення іншим чином ефектів, які відхиляються від норми, викликаних нативними і мутантними формами І -5.

Зо Повідомляється, що антагонізуюча дія є результатом варіантних форм 1-5, що зв'язуються з низькоафінним ланцюгом І/-5К, але не з високоафінними рецепторами. Діючи таким чином, варіанти конкурують з 1-5 за зв'язування з його рецепторами, не впливаючи на фізіологічні дії

І. -5.

У заявці УМО 03/040164 запропонована композиція для вакцинації, спрямованої на ендогенне формування антитіл до 1-5, І/-13 і еотаксину, тобто до ключових факторів дозрівання, активації, локалізації і життєздатності еозинофілів. Композиція містить вірусоподібну частинку і щонайменше один зв'язаний з нею білок або пептид ІІ -5, ІЇ-13 або людського еотаксину. Відповідно до винаходу дана композиція застосовна для одержання вакцин, використовуваних для лікування алергічних захворювань з еозинофільним компонентом і як фармацевтична вакцина для профілактики або лікування алергічних захворювань з еозинофільним компонентом.

У заявці Мо 8501176 запропоноване використання антитіл, що зв'язують ЇЇ -5К. Дані антитіла включають ділянку, що специфічно зв'язується з рецептором 1-5 (1Ї/-5К), ії Ро-фрагмент.

Винайдений спосіб знижує кількість еозинофілів у крові, у кістковому мозку, шлунково- кишковому тракті (наприклад, стравоході, шлунку, тонкій і товстій кишці) або в легенях і за рахунок цього скорочує клінічні прояви астми і хронічного обструктивного бронхіту легень у людей (пир/Ллимли.раїепідепійв.сот/раїепуу8501 176. пПІті).

У статті Мопд Зир Гее еї аїЇ., 5ішдіє5 оп Ше 5ійе-зеієсіме М-асуїйтіпішт іоп сусіагайоп: вупіпевів ої ()-діоспідіпе апа (-)-діоспідісіпе. Неїегосусіе5. МоїЇ. 37, Ме 1. 1994, розкрите одержання сукциніміду гістаміну, сплавлянням дигідрохлориду гістаміну і бурштинового ангідриду при нагріванні вихідних реагентів до 200-230 "С протягом 40 хвилин.

У публікації міжнародної заявки УМО 2007/007054 розкриті похідні сукцинімідів і глутарімідів загальної формули (І), що мають дію, інгібуючу метилування ДНК у клітинах, зокрема пухлинних клітинах. Розкриті в даній публікації сполуки одержують реакцією сполучення амінопохідного сполуки, що містить вуглеводневий ланцюг, з відповідним ангідридом або кислотою, або ефіром, з наступним, якщо необхідно, закриттям кільця, необов'язково в присутності основи.

Описані способи синтезу імідів глутарової кислоти полягають у нагріванні дикарбонової кислоти або її похідного, такого як ангідрид, діефір і ін., з первинним аміном або його амідом (термічна циклізація) |Вейганд-Хільгетаг. Методи експерименту в органічній хімії. Під ред. проф. 60 Н. Н. Суворова. М., Хімія, 1968, стор. 446), циклізації моноамідів відповідних дикарбонових кислот з використанням водовіднімаючого засобу як реагенту, що активує карбоксильну групу, такого як оцтовий ангідрид |(Зпітоїйогі еї аї., Азуттеїгіс зупіпевів ої б-Іасіюопев мій Ігразе саїа!їуві.

Ніамоцг апа Егадгапсе доцгпаіІ, 2007, М. 22, Мо 6, Р. 531-539), ацетилхлорид |МО еї аї.,

Спетозеїесіїме Нуагодепаїйоп ої Ітіде5 СаїаІулеа бу СрАцЦ(РМ) Сотрієхе5 апа 5 Арріїсайоп о

Ше Азуттеїгіс зупіпевів5 ої Рагохеїїпе./Лоигпаї! ої Ше Атегісап Спетісаї Зосієїу, 2007, М. 129, Мо 2, Р. 290-2911, карбонілдіїмідазол |РоїІпіає7екК еї аї., З(егеозеїІесіїме писіеорпіїїс адайіоп5 То Ше сагоп-пігодеп доцбіе ропа. 3. Спіга! асуїїтіпішт іоп5.//Юошгпаї! ої Огдапіс Спетівігу, 1990, М. 55,

Мо 1, Р. 215-223), глутаровий або бурштиновий ангідрид |Аіппоа Агаеєо еї аї., А ргасіїса! арргоасі

То (Ше їизей В-сатбоїїпе зувбієт. Абвутітеїййс взупіпевібв ої іпаоід(2,3-а|іпаоїїгідіпопе5 міа а аіазтегеозеїесіїме іпігатоїесціаг с-атідоаІКуїайоп геасійоп./Гемйанедтоп І ецег5, 2003, 44, 8445- 8448.

У міжнародній публікації патентної заявки УМО 2007/000246 описаний спосіб синтезу глутарімідів алкілуванням піперидин-2,6б-діону і піролідин-2,5-діону відповідними галогенпохідними в ДМФА, з виділенням цільових заміщених імідів методом препаративної хроматографії, що є незастосовним для синтезу макрокількостей.

Таким чином, метою даного винаходу є застосування нетоксичних похідних глутарімідів, ефективних для лікування еозинофільних захворювань, переважно алергічної природи, таких як бронхіальна астма, алергічний риніт, поліпозні риносинусопатії, еозинофільний коліт, еозинофільний синдром, алергічний кон'юнктивіт, атопічний дерматит, синдром Чержа-Строса, анафілактичний шок, набряк Квінке, еозинофільний васкуліт, еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастроентерит і фібрози.

СУТЬ ВИНАХОДУ

Даний винахід стосується застосування похідних глутарімідів загальної формули (1):

К. до

Кк

М ши

Ко (в) у якій ЕК. і К"х незалежно являють собою водень або С.1-Св-алкіл, наприклад метил;

Вг являє собою

Н Нн

М ЩІ З 5

З -1- - 7

ЩО Х М іх ? ? ; або Нм ; необов'язково заміщений С1-Св-алкілом, для лікування еозинофільних захворювань, переважно алергічної природи, таких як бронхіальна астма, алергічний риніт, поліпозні риносинусопатії, еозинофільний коліт, еозинофільний синдром, алергічний кон'юнктивіт, атопічний дерматит, синдром Чержа-Строса, анафілактичний шок, набряк Квінке, еозинофільний васкуліт, еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастроентерит і фібрози, розкритих у заявці Ку 2013116826 від 12.04.2013.

Автори знайшли, що похідні глутарімідів пригнічують еозинофілію на різних моделях запалення у всіх оцінюваних біологічних середовищах (кров, бронхоальвеолярний лаваж (БАЛ)) і тканинах. Зокрема, на моделі індукованого сефадексом запалення легені у щурів похідні глутарімідів знижували вміст еозинофілів у БАЛ, на моделі індукованої овальбуміном астми у морських свинок похідні глутарімідів знижували еозинофілію в БАЛ і крові.

Таким чином, даний винахід стосується терапевтичного способу лікування еозинофільних захворювань, переважно алергічної природи, переважно бронхіальної астми, алергічного риніту, поліпозних риносинусопатій, еозинофільного коліту, еозинофільного синдрому, алергічного кон'юнктивіту, атопічного дерматиту, синдрому Чержа-Строса, анафілактичного шоку, набряку

Квінке, еозинофільного васкуліту, еозинофільного езофагіту, еозинофільного гастроентериту або фіброзу, який включає введення пацієнту ефективної кількості похідних глутарімідів загальної формули (І) або їх фармацевтично прийнятних солей.

Даний винахід також стосується лікарського засобу для лікування еозинофільних захворювань, переважно алергічної природи, переважно бронхіальної астми, алергічного риніту, поліпозних риносинусопатій, еозинофільного коліту, еозинофільного синдрому, алергічного кон'юнктивіту, атопічного дерматиту, синдрому Чержа-Строса, анафілактичного шоку, набряку

Квінке, еозинофільного васкуліту, еозинофільного езофагіту, еозинофільного гастроентериту або фіброзу, який являє собою похідні глутарімідів загальної формули (І) або їх фармацевтично прийнятні солі.

Ще одним об'єктом даного винаходу є фармацевтична композиція для лікування еозинофільних захворювань, переважно алергічної природи, переважно бронхіальної астми, алергічного риніту, поліпозних риносинусопатій, еозинофільного коліту, еозинофільного синдрому, алергічного кон'юнктивіту, атопічного дерматиту, синдрому Чержа-Строса, анафілактичного шоку, набряку Квінке, еозинофільного васкуліту, еозинофільного езофагіту, еозинофільного гастроентериту або фіброзу, яка містить ефективну кількість похідних глутарімідів загальної формули (І) або їх фармацевтично прийнятних солей і фармацевтично прийнятний носій.

Синтез зазначених вище похідних глутарімідів загальної формули (І) розкритий у заявці КО 2013116826 від 12.04.2013.

Застосовувані в даному винаході сполуки можуть бути одержані способом, який включає нагрівання вихідних моноамідів дикарбонових кислот з водовіднімаючим агентом у середовищі органічного розчинника або в середовищі самого водовіднімаючого агента необов'язково з додаванням ацетату натрію. Як водовіднімаючі агенти у даному способі можуть бути використані ангідриди дикарбонових кислот, хлорангідриди органічних кислот («І карбонілдіїмідазол.

Вихідні моноаміди дикарбонових кислот, а також способи їх одержання розкриті в публікації міжнародної заявки УМО 1999/001103.

ДОКЛАДНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

Переважними використовуваними в даному винаході сполуками є сполуки загальної формули (1)

Кк. -о 7

К,

М и,

Ко о , у якій ЕК: і Кх незалежно являють собою водень або метил;

Вг являє собою

Н Н

- ит» 4 х -/ ЧІ

М ; М | М , в 5 - -4 3 - м з з -

Найбільш переважними сполуками даного винаходу є сполуки, представлені в таблиці 1.

Коо)

Таблиця 1

Структура (в) р н

М

1 М

Х М о) (в) н 2 щу

У, х, нзе о) ох

З М ша: (9) чн. (о) й 4 ши чо

У, м до

М вла о Ме о

М 5 г (9) М (в) (в)

НОЇ МН

(в) нс М цу

З Н

(в)

Як фармацевтично прийнятні солі сполук за даним винаходом можуть бути використані 5 адитивні солі органічних кислот (наприклад, форміат, ацетат, малеат, тартрат, метансульфонат,

бензолсульфонат, толуолсульфонат і ін.), адитивні солі неорганічних кислот (наприклад, гідрохлорид, гідробромід, сульфат, фосфат і ін), солі з амінокислотами (наприклад, сіль аспарагінової кислоти, сіль глутамінової кислоти і т. д.), переважно хлоргідрати й ацетати.

Похідні глутарімідів загальної формули (І) мають терапевтичну дію відносно еозинофільних захворювань.

Зокрема, сполуки даного винаходу можуть бути використані для лікування бронхіальної астми, алергічного риніту, поліпозних риносинусопатій, еозинофільного коліту, еозинофільного синдрому, алергічного кон'юнктивіту, атопічного дерматиту, синдрому Чержа-Строса, анафілактичного шоку, набряку Квінке, еозинофільного васкуліту, еозинофільного езофагіту, еозинофільного гастроентериту і фіброзів.

Сполуки даного винаходу вводять в ефективній кількості, яка забезпечує бажаний терапевтичний результат.

Сполуки загальної формули (І) можуть бути введені перорально, місцево, парентерально, інтраназально, інгаляційно і ректально у вигляді стандартних лікарських форм, які містять нетоксичні фармацевтично прийнятні носії.

Використовуваний у даному описі термін "парентеральне введення" означає підшкірні, внутрішньовенні, внутрішньом'язові ін'єкції або вливання.

Сполуки даного винаходу можуть бути введені пацієнту в дозах, що складають від 0,1 до 30 мг/кг ваги тіла на день, переважно в дозах від 0,25 до 10 мг/кг один або більше разів на день.

При цьому слід зазначити, що конкретна доза для кожного конкретного пацієнта буде залежати від багатьох факторів, включаючи активність даної використовуваної сполуки, вік, вагу тіла, стать, загальний стан здоров'я і режим харчування пацієнта, час і спосіб введення лікарського засобу, швидкість його виведення з організму, конкретно використовувану комбінацію лікарських засобів, а також тяжкість захворювання у даного індивіда, що піддається лікуванню.

Фармацевтичні композиції за даним винаходом містять сполуку загальної формули (І) у кількості, ефективній для досягнення бажаного результату, і можуть бути введені у вигляді стандартних лікарських форм (наприклад, у твердій, напівтвердій або рідкій формах), що містять сполуки даного винаходу як активний інгредієнт у суміші з носієм або наповнювачем,

Зо придатним для внутрішньом'язового, внутрішньовенного, перорального, сублінгвального, інгаляційного, інтраназального і інтраректального введення. Активний інгредієнт може бути включений у композицію разом зі звичайно використовуваними нетоксичними фармацевтично прийнятними носіями, придатними для виготовлення розчинів, таблеток, пігулок, капсул, драже, супозиторіїв, емульсій, суспензій, мазей, гелів і будь-яких інших лікарських форм.

Як наповнювачі можуть бути використані різні речовини, такі як сахариди, наприклад глюкоза, лактоза або сахароза, маніт або сорбіт, похідні целюлози і/або фосфати кальцію, наприклад трикальцію фосфат або кислий фосфат кальцію. Як сполучний компонент можуть бути використані такі речовини як крохмальна паста, наприклад кукурудзяний, пшеничний, рисовий, картопляний крохмаль, желатин, трагакант, метилцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, карбоксиметилцелюлоза і/або полівінілпіролідон. При необхідності можуть бути використані розпушувальні агенти, такі як вищезгадані крохмалі і карбоксиметилкрохмаль, поперечнозшитий полівінілпіролідон, агар або альгінова кислота або її сіль, така як альгінат натрію.

Можуть бути використані необов'язкові добавки, такі як агенти, що регулюють плинність, і мастильні агенти, такі як діоксид кремнію, тальк, стеаринова кислота і її солі, такі як стеарат магнію або стеарат кальцію, і/або пропіленгліколь.

Ядро драже звичайно покривають шаром, який стійкий до дії шлункового соку. Для цієї мети можуть бути використані концентровані розчини сахаридів, які можуть необов'язково містити аравійську камедь, тальк, полівінілпіролідон, поліетиленгліколь і/або діоксид титану, і придатні органічні розчинники або їх суміші.

Як добавки можуть бути також використані стабілізатори, загусники, барвники й віддушки.

Як мазева основа можуть бути використані вуглеводневі мазеві основи, такі як вазелін білий і жовтий (Мазеїїпит аірит, Мазеїїпит Яйамит), вазелінове масло (ОІешт Мавеїїпі), мазь біла і рідка (Шпдиепішт аірит, Опдиепішт Йамит), а як добавки для надання більш щільної консистенції - твердий парафін і віск; абсорбтивні мазеві основи, такі як гідрофільний вазелін (мМазеїїпит Ппуагорпуїїсит), ланолін (І апоїїпит), кольдкрем (Шпдиепішт Іепіеп5); мазеві основи, змивані водою, такі як гідрофільна мазь (Шпдиепішт Ппудгорпуїшт); водорозчинні мазеві основи, такі як поліетиленгліколева мазь (Опдиепішт сСіусоїї5 Роїуаеїпуїепі), бентонітові основи й інші.

Як основа для гелів можуть бути використані метилцелюлоза, натрієва сіль карбоксиметилцелюлози, оксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь, поліетиленоксид або карбопол.

Як основа для супозиторія можуть бути використані основи, нерозчинні у воді, такі як масло какао; основи, розчинні у воді або змішувані з водою, такі як желатино-гліцеринові або поліетиленоксидні; комбіновані основи - мильно-гліцеринові.

При приготуванні стандартної лікарської форми кількість активного інгредієнта, використовуваного в комбінації з носієм, може варіюватися залежно від реципієнта, що піддається лікуванню, і від конкретного способу введення лікарського засобу.

Так, наприклад, при використанні сполук даного винаходу у вигляді розчинів для ін'єкцій, вміст активного агента в них складає до 5 95 по масі. Як розріджувачі можуть бути використані 0,9 95 розчин хлориду натрію, дистильована вода, розчин новокаїну для ін'єкцій, розчин Рінгера, розчин глюкози, специфічні добавки для розчинення. При введенні в організм сполук даного винаходу у вигляді таблеток і супозиторіїв їх кількість складає до 200 мг на стандартну лікарську форму.

Лікарські форми даного винаходу одержують по стандартних методиках, таких як, наприклад, процеси змішування, гранулювання, формування драже, розчинення і ліофілізація.

Слід зазначити, що для сполук даного винаходу не виявлено негативних побічних дій і не виявлено протипоказань до застосування. При цьому при дослідженні токсичності сполук даного винаходу в дозі 1500 мг/кг, перорально, не зареєстрували загибелі експериментальних тварин.

Детальний опис сполук даного винаходу і дослідження фармакологічної активності представлені в нижченаведених прикладах, які призначені для ілюстрації переважних варіантів здійснення винаходу і не обмежують його обсяг.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Синтез зазначених вище похідних глутарімідів загальної формули (І) розкритий у заявці КО 2013116826 від 12.04.2013.

Приклади синтезу похідних глутарімідів загальної формули (І)

Засоби і методи

Зо Індивідуальність одержаних сполук перевіряють методом ТШХ на пластинках "КієзеїЇде! 60

Е254" (фірми "МегскК", Німеччина) у системі розчинників: хлороформ-метанол (9:11) (1), хлороформ-метанол (1:1) (2).

Хроматограми і електрофореграми проявляють хлортетраметилбензидиновим реактивом і реактивом Паулі.

РХ/МС-система аналізу багатокомпонентних сумішей Зпітаа7и Апаїуїса! НРІ С ЗСІ 10Амр, мас-спектрометр РЕ ЗСІЕХ АРІ 165 (150) (Канада). Умови: колонка М/аїег5 АСОШІТУ ОРІ С ВЕН

С18 1,7 мкм 2,1х50 мм, градієнт елюювання в системі вода з 0,1 95 НСООН - ацетонітрил з 0,1 о НСООН.

Аналітичну оберненофазову ВЕРХ проводили на приладі: хроматограф НРІ С Зйітайд2и в умовах: колонка І ипа С18 (2) 100А 250х4,6 мм (сер. 599779-23), градієнт елюювання в системі фосфатний буферний розчин рН 3,0:метанол (умови А); колонка Метгк.ГіСпгоСАКТ 250х4 мм 5 мкм. ГіСпгозрпег 1О0ОНР-8Е 5 мкм. С8. Зегіаї питбрег 1.50837.0001, градієнт елюювання в системі ацетатно-аміачний буферний розчин рн 7,5:ацетонітрил (умови Б); градієнт елюювання в системі буфер з 1-гексилсульфонатом натрію 0,0025М рН.зЗ:ацетонітрил (умови В); колонка бЗуттеїйу С18 150х4,6 мм, градієнт елюювання в системі буферний розчин з 1- гексилсульфонатом натрію 0,0025М рнН.зЗ:ацетонітрил (умови Г). "Н-ЯМР-спектри реєструють на приладі Вгикег ОРХ-400 (Німеччина).

Мас-спектри високого розрізнення одержують на часопрольотному мас-спектрометрі методом матриксної лазерно-десорбційної іонізації з використанням як матриці 2,5- дигідроксибензойної кислоти, на приладі ОКгайех ("ВгиКег", Німеччина).

Приклад 1 1-(-2-(1Н-імідазол-4-іл)етил)піперидин-2,6-діон (сполука 1)

У плоскодонну колбу (250 мл) завантажують 60 мл М,М'-диметилформаміду і 20 г 2- (імідазол-4-іл)-етанаміду пентандіової-1,5 кислоти. При інтенсивному перемішуванні додають 17,3 г (1,2 екв.) карбонілдіїмідазолу. Реакційну масу нагрівають при перемішуванні до 90 "С протягом 2 годин, контроль реакції методом "Н-ЯМР (пробу, 0,5 мл, розбавляють сірчаним ефіром, осад, що випав, розчиняють у ДМСО-4дв). За відсутності вихідного 2-(імідазол-4-іл)- етанаміду пентандіової-1,5 кислоти в реакційній масі, її охолоджують і виливають у трикратний об'єм метил-трет-бутилового ефіру (180 мл). Залишають при перемішуванні на 1 годину, осад,

що випав, відфільтровують, промивають 60 мл метил-трет-бутилового ефіру, сушать. Вихід технічного 1-(2-(1Н-імідазол-4-іл)етил)піперидин-2,6-діону складає 12,4 г (67 90).

У плоскодонну колбу на 100 мл завантажують 12 г технічного 1-(2-(1Н-імідазол-4- іл)етил)піперидин-2,6-діону і 36 мл ізопропанолу. Суміш нагрівають до повного розчинення осаду, потім додають 1,2 г активованого вугілля і витримують при кип'ятінні протягом години.

Розчин ще гарячим швидко відфільтровують через попередньо нагрітий керамічний фільтр.

Осад на фільтрі промивають б мл гарячого ізопропанолу. Гарячий маточний розчин охолоджують до кімнатної температури і залишають на ніч при перемішуванні для кристалізації.

Кристали, що випали в осад, відфільтровують, промивають б мл холодного ізопропанолу, сушать. Вихід 1-(2-(1Н-імідазол-4-іл)уетил)піперидин-2,6-діону після перекристалізації складає 10,1 г (84 95). ВІ 0,43 (1). Продукт аналізували методом РХ/МС, індивідуальний пік, час утримання 1,57 хв., ІМАНІ-208. ВЕРХ в умовах А: індивідуальний пік, час утримування 15,5 хв.

Спектр "Н-ЯМР (400,13 МГц, ДМСО- ав, б, м.ч., 9У/Гц): 1,81 (пент. 2Н, СНаСНоСН», У-6,5 Гц); 2,58 (м, БН, СН, СНеСНеСН 5); 3,82 (т, 2Н, СН2М, 9У-7,8 Гц); 6,7 7(уш.с, 1Н, ССН); 7,49 (с, ІН, МСНМ); 11,81 (уш.с, 1Н, МН).

При необхідності для синтезу сполук за даним винаходом застосовують захист атома азоту в гетероциклах, наприклад захисну групу карбаматного типу, таку як трет-бутоксикарбонільна (Вос).

По аналогічних вищевказаній методиках одержані наступні сполуки, представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Номер . о, .

РХ/МС, індивідуальний пік, час утримування 0,41 хв., о ІМАНІ-208. ВЕРХ в умовах Б, індивідуальний пік, час утримування 16,72 хв. 2 М М Спектр "Н-ЯМР (400,13 МГц, ДМСО-ав, 6, м.ч., 9У/Гц): с В 1,82 (пент. 2Н, СНАСНоСН», уУ-6,5 Гц); 2,57 (т, 4Н, їх х СнНгСНеСсН», 9У-6,5 Гц); 2,72 (т, 2Н, СНеС, 9У-7,5 Гу); о 3,90 (т, 2Н, СН2М, 9У-7,5 Гц); 6,86 (с, 2Н, СНМ); 11,72 (уш.с, 1Н, МН)

РХ/МС, індивідуальний пік, час утримування 0,41 хв.,

Но о ІМАНІ"-236. ВЕРХ в умовах А, індивідуальний пік,

Ніс 7 час утримування 22,16 хв.

З М Спектр "Н-ЯМР (400,13 МГц, ДМСО-ав, 6, м.ч., 9У/Гц): ма: 0,91 (с, Є6Н, СН); 2,58 (м, 6Н, СН»С, СНеССН»); 3,86 о МН. (т, 2Н, СНОМ, У-7,3 Гц); 6,60, 6,85 (уш.с, 1Н, ССН); 7,50 (уш.с, ІН, МСНМ); 11,8 (уш.с, 1Н, МН)

РХ/МС, індивідуальний пік, час утримування 0,74 хв., о ІМАНІ-211. ВЕРХ в умовах Г, індивідуальний пік, час утримування 10,8 хв. Спектр "Н-ЯМР (400,13

МГц, ДМСО- ав, 6, м.ч., У/Гц) 1,52 (м, 1Н, піролідин); 7 М 1,72 (м, 1Н, піролідин); 1,86 (м, 5Н,

У піролідин-СНаСнН-і СОСН.СНоСНоСО); 2,10 (м, 1Н, о Неї МН піролідин); 2,61 (т, 4Н, СОСНоСНоСНоСО, -6,4 Гц); 3,10 (м, 2Н, піролідин); 3,30 (м, 1Н, піролідин); 3,68 (м, 2Н, СН2М); 8,93 (с, 1Н, МН)

РХ/МС, індивідуальний пік, час утримування 1,9 хв., о ІМАНІ-222. ВЕРХ в умовах Г, індивідуальний пік, у ЖД тм | час утримування 13,8 хв. Спектр "Н-ЯМР (400,13 ц --и МГц, ДМСО-ав, б, м.ч., Ч/Гц): 0,95 (д, ЗН, СН, у-6,5

З н Гц); 2,15 (м, ІН, СОСНе.СНСНгСО); 2,35 (м, 2Н,

У СНегС); 2,62 (м, 4Н, СОСНСНСНСО); 3,82 (т, 2Н,

СНеМ, 9У-7,8 Гц); 6,80 (с, ІН, ССН); 7,56 (с, 1Н,

МОН

Приклад 2 1-(2-(1,3-Бензотіазол-2-іл)етил)піперидин-2,6-діон (сполука 4)

Суміш 22 г (0,075моль) 2-(1,3-бензотіазол-2-ілу-етанаміду пентандіової-1,5 кислоти і 23 г (0,225 моль) оцтового ангідриду кип'ятять у 150 мл діоксану З години. Діоксан видаляють у вакуумі, додають 200 мл води, нейтралізують 30 95 гідроксидом натрію до нейтрального середовища. Масло, що випало в осад, затирають у кристали. Осад очищають колонковою хроматографією (5102 60-100 мкм, елюент: етилацетат-гексан (1:1)). Одержують 16,5 г (79,990).

РХ/МС, індивідуальний пік, час утримування 2,26 хв., |МАНІ-275. ВЕРХ в умовах А, індивідуальний пік, час утримування 9,3 хв. Спектр "Н-ЯМР (400,13 МГц, ДМСО-ав, б, м.ч., У/Гц): 1,85 (пент. 2Н, СНАСНоСН», 9У-6,8 Гц); 2,59 (т, 4Н, СНСНоСН», 9У-6,8 Гу); 3,24 (т, 2Н, СНоС, 9-73

Гу); 4,08 (т, 2Н, СНМ, 9У-7,3 Гц); 7,43, 7,49 (т, 1Н, Аг, 9У-7,6 Гу); 7,96, 8,04 (д, 1Н, Аг, 9У-7,6 Гц).

Відповідно до вищевказаної методики одержані наступні сполуки, представлені в таблиці 3.

Таблиця З

Номер . о. .

РХ/МС, індивідуальний пік, час утримування 0,21 о хв., ІМАНІ-222. ВЕРХ в умовах Б, індивідуальний 4 пік, час утримування 20,7 хв. Спектр "Н-ЯМР 5 М (400,13 МГц, ДМСО-ав, 6, м.ч., У/Гц): 1,82 (пент.

ЗА св 2Н, СНеСНеСН», -6,4 Гц); 2,53 (м, 2Н, СН»С); 2,58 о Машу (т, 4Н, СНЕСНоСН»5, 9-6,4 Гу); 3,57 (с, ЗН, ММе); 3,80 (т, 2Н, СНОМ, 9У-7,8 Гц); 6,85 (с, 1Н, ССН); 7,42 (с, ІН, МСНМ)

РХ/МС, індивідуальний пік, час утримування 1,43 о хв., ІМАНІ-225. ВЕРХ в умовах А, індивідуальний пік, час утримування 31,28 хв. Спектр "Н-ЯМР

М 8 (400,13 МГц, ДМСО-ав, 6, м.ч., 9У/Гц): 1,82 (пент. ди ДІ 2Н, СНеСНЬСН», 9-65 Гц); 2,58 (т, 4Н, СНеСНоСН»,

У хх 9-6,5 Гц); 3,12 (т, 2Н, СНоС, 9У-7,4 Гц); 3,97 (т, 2Н,

СНМ, 9У-7,4 Гц); 7,58 (д, 1Н, ЗСН, 9У-3,2 Гц); 7,70 (д, 1Н, МСН, 9У-3,2 Гц)

Приклад З

Таблетки, покриті оболонкою, 2 мг, 10 мгі 100 мг

Склад на одну таблетку, покриту оболонкою о Активнаречовина:у//://СССС:(4и4//777171771111111111111Г11111С1 сполука загальної формули о Допоміжниіречовиниїїд//://11111ЇГ1Г1 47,10 мг 70,55 мг 95,90 мг 103,00 мг 154,50 мг 309,00 мг

Тести на біологічну активність

Засоби і методи

Морфологічне дослідження гістологічних препаратів проводили за допомогою світлооптичного мікроскопа ГІ еіса ОМ І 5 (І еіса Містозубіет5, Німеччина). Мікроморфометричне дослідження виконували за допомогою окуляра-мікрометра мікроскопа Івіса ОМ 15.

Мікрофотографування проводили за допомогою цифрової фотокамери Геіса 0С320 (і еїса

Містозузівтв, Німеччина).

Математичну обробку одержаних результатів проводили методами варіаційної статистики за допомогою програми зіаїйбіїса 6.0. Для аналізу даних застосовували описову статистику: дані перевіряли на нормальність розподілу за допомогою критерію Шапіро-Уїлка. Оскільки дані належали до нормального розподілу, міжгрупові відмінності аналізували параметричними методами за допомогою критерію Стьюдента. Відмінності вважали достовірними при р«е0,05.

Далі наведений необмежувальний перелік прикладів, що ілюструють біологічну активність заявлених сполук загальної формули (1).

Приклад 4

Оцінка ефективності сполук загальної формули (І) на моделі астми у морських свинок

Індукцію бронхіальної астми у морських свинок здійснювали за стандартною методикою

ІВіссіагдою Р.С., Мі)Катр Р., Ое Воз5е М., РоїЇКепв с. Те диіпеа рід аз ап апіта! тодеї! ог авіпта//Ситепі ЮОгид Тагдєїв. 2008 цип; 9(6):452-65|. Тварин імунізували однократним внутрішньоочеревинним введенням 0,5 мл розчину, що містить 100 мкг/мл овальбуміну (Зідта) і 100 мг/мл гідроокису алюмінію. Інтактним тваринам внутрішньоочеревинно вводили фіз. розчин в об'ємі 0,5 мл.

На 29, 30 їі 31 день експерименту проводили провокацію гіперреактивності дихальних шляхів шляхом інгаляційного введення овальбуміну в зростаючих концентраціях - 0,1, 0,3 їі 0,5 мг/мл у 1,2 ї З день провокації, відповідно. Інгаляцію здійснювали протягом 5 хвилин або до появи виражених ознак асфіксії (падіння на бік). На 32-ий день тваринам вводили завершувальну дозу овальбуміну - 1 мг/мл, протягом 5 хвилин з оцінкою бронхоспастичної реакції.

Досліджувані сполуки вводили тваринам внутрішньошлунково щодня один раз на день протягом 6 або 10 діб, закінчуючи за 2 доби до введення завершувальної дози антигену.

Зо Оцінку бронхоспастичної реакції проводили по зміні частоти і глибини дихальних рухів, а також по такій ознаці асфіксії, як падіння тварини на бік. Спірограму реєстрували за допомогою обладнання для лабораторних досліджень Абіпзігитепівх (Австралія) з використанням базової реєструючої станції Роугегі ар 85р. і програми І арсСап. Для реєстрації використовували датчик повітряного потоку для лабораторних тварин і спірограф з вбудованим підсилювачем (АОіпвігпитепів).

Через 24 години після введення завершувальної дози овальбуміну у тварин відбирали бронхоальвеолярний лаваж (БАЛ) і кров з порожнин серця. Узяття БАЛ проводили під наркозом шляхом промивання легень 5 мл підігрітого до 37 "С фізіологічного розчину через трахею за допомогою шприцевого дозатора.

У рідині бронхоальвеолярного змиву за допомогою камери Горяєва підраховували абсолютну кількість клітинних елементів у 1 мкл змиву (цитоз). Потім БАЛ центрифугували при 200 д протягом 10 хвилин. З осаду клітин готували мазки, які надалі фіксували в метанолі й забарвлювали за Романовським-Гимзою для підрахунку ендопульмональної цитограми.

Кров аналізували на гемоцитометрі з метою визначення лейкоформули.

Дослідження включало 3 експерименти, у першому здійснювалася оцінка впливу досліджуваних сполук Мо 1-6 на клітинний склад БАЛ, у другому і третьому - оцінка впливу сполук Мо 1 і Мо 2 на клітинний склад БАЛ, клітинний склад крові і на вираженість бронхоспазму. 10-кратне введення сполук Мо 1-6 морським свинкам у дозі 14 мг/кг знизило збільшену на фоні розвитку патології кількість клітинних елементів у БАЛ з 17,3х109 кл/л до 2,5-6,3х109 кл/л (таблиця 4). Переважно досліджувані сполуки знизили кількість еозинофілів: у контрольній групі кількість еозинофілів у БАЛ склала 7,05х109 кл/л, у групах, що одержували лікування, - 0,60- 1,61х109 кл/л, тобто на 91-7795 менше.

Таблиця 4

Кількість клітинних елементів в БАЛ на моделі бронхіальної астми у морських свинок (Мет, п--9)

Доза г сполу- | Кількість Цитоз, Еозинофіли, | Нейтрофіли, | Моноцити, | Лімфоцити, па

РУ Ки, введень 109л 109л 109л 109л 109л мг/кг нтатні 1 1,020,1 0,07-0,01 0,16-0,03 | 0,30-0,05 | 0,38:20,04

Контроль! | 17,321,97 | 7,05:20,687 1,7820,46 | 2,70ж0,597 | 4,9251,027

Сполука і 2,5:10,58: | 0,89530,2378, 0,3650,09 0,35:30,095 | 0,70530,137

Сполука о 6,321,178. | 1,30-0,2978: | 1,05:0,1678. | 0,60-0,147 | 1,530,507

Сполука

З 2,930,478. | 0,930,3178. 0,3650,08 0,71-0,188: 1 0,72530,087 14 10

Сполука 4 3,55-1,178:. | 1,25:0,3478 0,4350,12 0,85:30,198:1 0,8150,117

Сполука 5,9-1,578:| 1,61-0,8678. 1,05:0,33 0,8430,235 | 1,35:0,34"

Сполука в 4,931,28.| 0,60-0,2178: | 0,97-0,287 | 0,83-0,187 | 1,030,247

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по І-критерію Стьюдента при ре0,05; а - відмінність від групи контролю по ї-критерію Стьюдента при р«е0,05.

Введення досліджуваних сполук у більш низьких дозах (0,045, 0,14 ї 1,4 мг/кг) і в двох 5 режимах (10- і б-кратне) показало, що сполуки знижують еозинофілію в БАЛ у широкому діапазоні доз (0,045-14 мг/кг) і при різних схемах лікування (таблиця 5). Крім цього у всіх тестованих дозах досліджувані сполуки знизили кількість лімфоцитів і в деяких дозах кількість моноцитів у БАЛ, що свідчить про пригнічення місцевої запальної реакції в легені.

Таблиця 5

Кількість клітинних елементів в БАЛ на моделі бронхіальної астми у морських свинок (Мет, п-:8)

Гоупа сова Кількість Цитоз, 109/л Еозинофіли, | Нейтрофіли, | Моноцити, Лімфоцити,

РУ УКИ, введень ' 109/л 109/л 109/л 109/л мг/кг

Експеримент Мо 1 інтактні | 00-31 22! | 0020002 | 00630003 | 006250,006 | 0,075:0,008

Контроле! /-00010000000001193ж02и | бевзюмт" | би8ж0047и | 0540067 | 0,2440,03" 0,045 12,8:0,27 0,45:0,07785 0,19520,08 0,52-0,0927 | 0,1020,0485 тполука 10 10,540,278 бїнолоа | 0074001 | 04300767 | 0,1340,048. та4ва03и | 0528 | ои5ж003и | 07016 | 0,15:0,02678.

Експеримент Мо 2 інтактні | 0-01 бо2юоз | бо2яо0о3 | 00550007 | 00540,001 | 0,0740,01 о Контвголе! /-00010000000001 би4ж002и 06720077 | Оитї-о003 | Оде009и | 01620027 0,5520,0978. | 0,2020,0378. | 0,0320,00878 | 0,2440,0678 | 0,0740,028. д'опука 0,6320,0978. | 0,1840,0278. | 0,0940,002 | 0,2920,077 | 0,08:20,018. 0,5620,00878. | 0,21ж0,0678 | 0,0740,002 | 0,22-0,0578. | 0,070,0098

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по Ї-критерію Стьюдента при р«е0,05; 8 - відмінність від групи контролю по І-критерію Стьюдента при ре«е0,05.

Досліджувані сполуки знизили еозинофілію крові. У групі контролю кількість еозинофілів у крові в 6-8 разів перевищувала даний показник інтактних тварин. Введення досліджуваних сполук дозволило збере!ти його на рівні інтактних тварин (таблиця 6).

Таблиця 6

Кількість клітинних елементів в крові на моделі бронхіальної астми у морських свинок (Мет, п-8)

Група Доза Кіль- Цитоз, Паличко- Сегменто- Еозино- Базо- Моно- Лімфо- сполу- кість 109/л ядерні ядерні філи, 103/л. | філи, цИти, цити, 109/пл

Ки, вве- нейтро- нейтро- 109/л 109/л мг/кг день філи, 103/л | філи, 10У/л таб! 01000 рулету перли тактні

Кон- 12,515 0,3720,11 3,9220,43 | 0,4б20,067 оо | 0,5820,167 | 7,4520,627 троль 0,687 " лука 1 1,405 10778. 0,258. таб! 0001000 рр уро п рен тактні

Кон- 13,26 0,33-0,11 | 5,34-0,717 | 0,3920,07" оо | 0,3820,097 | 6,8120,497 троль 0,557

Спо- 0,14 7,0 0,1820,04 | 3,410, | 0,09-0,038:| жо 0,18-0,06 | 3,95:0,548. лука 2 0,778

Продовження таблиці б 0,4078. . рявттютсттввг| зетренютт тт 0,778.

Примітки: я - відмінність від групи інтактних по Ї-критерію Стьюдента при р«б0,05; 8. - відмінність від групи контролю по (Ї-критерію Стьюдента при реб,05.

Визначення вираженості бронхоспазму у морських свинок у відповідь на інгалювання їм провокаційної дози овальбуміну дозволило установити, що на моделі бронхіальної астми 5 досліджувані сполуки знижують не тільки еозинофілію, але і клінічні прояви захворювання.

Зокрема, якщо в групі контролю, що одержувала плацебо, з 8 тварин 5 мали виражений бронхоспазм із гострою і підострою фазою, то в групах тварин, що одержували досліджувані сполуки, такі тварини або були відсутні, або їх кількість не перевищувала 2 шт. У свою чергу кількість тварин з нормальною глибиною і частотою дихання (без бронхоспазму) зростало з 0-1 шт. у групі контролю до 4-7 шт. у групах, що одержували лікування (таблиця 7).

Таблиця 7

Вираженість бронхоспазму у морських свинок на моделі бронхіальної астми з помірно з помірно вираженим вираженим З

Доза Кіль- бронхоспаз- бронхоспаз- вираженим

Група сполуки кість Без мом (без мом (без бронхоспаз-

РУ уки, бронхо- гострої, з гострої, з мом (3 мг/кг введень й й й спазму підострою підострою гострою і фазою, з фазою, без підострою відновленням відновлення фазою) дихання дихання оінтаєтнї | - ЇЇ Її 8 ЇЇ 0 | 0 | 0

Контролю! - | /Ї1710 ЇЇ ЮДЮДо0о | з | 5 с 51111112 1 0 пуполука м 177 1 1 0 1 0 5 1.0 ЇЇ 2 1 оінтаєтнї | - ЇЇ Її 8 ЇЇ 0 | 0 | 0

Контролю! - ЇЇ 77 Ї71711 11171111 15 с ду 741 0 1 3 1 1 5 11 ЇЇ 0 1 2

Одержані результати надають переконливі докази того, що на експериментальних моделях еозинофілії, зокрема бронхіальної астми й ін., досліджувані сполуки пригнічують еозинофілію і знижують клінічні прояви захворювання.

Приклад 5

Оцінка ефективності сполук загальної формули (І) на моделі індукованого сефадексом еозинофільного запалення легень у щурів

Модель індукованого сефадексом еозинофільного запалення легень у щурів реалізували за стандартною методикою (Емаїйб5зоп С., Кудеп І. Орридипацгі 5. Ізотакно! ехасеграїез пешкорпійа риї гедисев еовіпорпіїйа: пему/ іпбіднів іпіо Те зерпадех това! ої Ішпа іпїаттаціоп//Іпі

Агеп АйПегду Іттипої. 2011; 154(4):286-94). Щурам-самцям лінії Вістар однократно інгаляційно вводили сефадекс с-200 (Рпагтасіа, Змедеп) у дозі 5 мг/кг. Досліджувані сполуки вводили тваринам внутрішньошлунково чотирикратно: за 24 і 1 год. до, а також 24 і 45 год. після введення сефадексу. Препарат порівняння будесонід вводили за тією ж схемою інгаляційно в дозі 0,5 мг/кг. Через 48 год. після інгаляції сефадексу робили забір бронхоальвеолярного лаважу. У лаважі оцінювали сумарну кількість лейкоцитів і визначали лейкоцитарну формулу.

Кількість щурів у групі - 7-10 шт.

Аналіз БАЛ показав, що однократне інгаляційне введення сефадексу 5-200 щурам викликає виражений приплив лейкоцитів у легеню. Кількість усіх клітинних типів була збільшена в групі контролю в порівнянні з інтактними, однак максимальне збільшення було відзначене відносно еозинофілів (таблиці 8-9).

Внутрішньошлункове введення сполук загальної формули (І) щурам знизило вміст еозинофілів у БАЛ у декілька разів. Сполуки, що заявляються, виявляють активність у широкому діапазоні тестованих доз.

Таблиця 8

Кількість клітинних елементів в БАЛ на моделі індукованого сефадексом еозинофільного запалення легень у щурів (Мат, п--10)

Група Кількість клітинних елементів в 1 мкл БАЛ 86578 770266 46212 2185:1527 71151582 44445» 14692197 16144»

Сполука 1 (0,06 25005307" 8372317 11852778, 1417-1317 12848 мг/кг)

Сполука 1 (0,18 26655455" 5971687 1746478, 16612607 14354 мг/кг)

Сполука 1 (0,54 2120521878, 35251357 1264378, 14461137 196-637 мг/кг)

Сполука 1 (1,8 1915:2425078, 451-149" 1294478, 12143130" 122549 мг/кг

Сполука 1 (5,4 23405322" 4921-1297 1152-5678. 1525:1-1997 170-457 мг/кг)

Сполука 1 (18 2135520578, 297-898, 6952278. 1601-1347 16844" мг/кг)

Будесонід (0,5 1805:531878, 3341197 2048478, 12302205 37-108. мг/кг)

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по І-критерію Стьюдента при ре0,05; а - відмінність від групи контролю по І-критерію Стьюдента при р-«е0,05.

Таблиця 9

Кількість клітинних елементів в БАЛ на моделі індукованого сефадексом еозинофільного запалення легень у щурів (Мет, п--7)

Група Кількість клітинних елементів в 1 мкл БАЛ 24715611 150263 39531 15325225 31526 52078147 785:1637 630-104 34715412 2154103

Сполука 5 (1,8 20642578. 385557" 147-448. 15765938. 665226 мг/кг)

Сполука 5 (18 2189542228. 605-124 34-158. 1331-4668. 12148 мг/кг)

Сполука 7 (1,8 224252898. 3895-4188 285168. 91322358. 16:10 мг/кг)

Сполука 7 (18 1725:53458. 136-508. 164-462 85 90952998. 295217 мг/кг)

Продовження таблиці 9

Сполука 8 (1,8 279653338. 3035-1048. 2025378, 1860-2048, 82-44 мг/кг)

Сполука 8 (18 42505576 5834180 31846578. 2050-4628, 64545 мг/кг)

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по І-критерію Стьюдента при ре0,05; а - відмінність від групи контролю по І-критерію Стьюдента при р«е0,05.

Приклад 6

Оцінка ефективності сполук загальної формули (І) на моделі індукованого лейкотриєном еозинофільного запалення легень у морських свинок

Модель індукованого лейкотриєном еозинофільного запалення легень у морських свинок реалізували за стандартною методикою (Опаегиоса ОС1, О5брогп К.К., Мем5поїте 5.9., Тогрпу

Т.У., Нау ОМ. Регзівіепі аіглау еозіпорпіїа апег ІеиКоїпепе (ІТ) 04 адтіпізіайоп іп Те диіїпєа рід: тодшіайоп Бу Ше ГТ04 гесеріог апіадопівї, ргапішкавбі, ог ап іпіепеиКіп-5 топосіопаї апібоду//Ат у. Везріг. Стії. Саге Мед. 1996, Ос 154(4 Рі 1):850-7). Самцям морських свинок (250-300 г) в умовах двокамерного плетизмографа (ЕтКка Тесппоїодіє5, Егапсе) протягом 1 хвилини інгалювали розчин лейкотриєну 04 (17104, Саутап Спетіса!ї, ОБА) концентрацією 10 мкг/мл (швидкість потоку 250 мл/хв.). Досліджувану сполуку вводили тваринам внутрішньошлунково чотирикратно: за 24 і 1 год. до, а також 24 і 45 год. після інгаляції ГТ04.

Препарат порівняння монтелукаст (0,8 мг/кг у вводили внутрішньошлунково однократно за 1 годину до інгаляції І Т04. Через 48 год. після інгаляції ЇТ04 робили забір бронхоальвеолярного лаважу. У лаважі оцінювали сумарну кількість лейкоцитів і визначали лейкоцитарну формулу.

Кількість морських свинок у групі - 8 шт.

Аналіз БАЛ показав, що однократне інгаляційне введення лейкотриєну 04 морським свинкам викликає виражений приплив нейтрофілів, еозинофілів і моноцитів/макрофагів у легеню. Найбільш виражене збільшення кількості клітин (у 25 разів) спостерігалося відносно еозинофілів (таблиця 10).

Внутрішньошлункове введення досліджуваної сполуки морським свинкам знизило вміст еозинофілів у БАЛ у 2,1-3,4 разу. Сполука надала ефект у широкому діапазоні доз (0,14-14 мг/кг). Порівняльний аналіз ефективності досліджуваної сполуки і монтелукасту показав, що по вираженості дії досліджувана сполука не уступає антагоністу лейкотриєнових рецепторів.

Таблиця 10

Кількість клітинних елементів в БАЛ на моделі індукованого лейкотриєном еозинофільного запалення легень у щурів (Мет, п--8)

Група Кількість клітинних елементів в 1 мкл БАЛ 556283 79ж26 357555 100232 57881269" 303-667 19665391 33928957 126235

Сполука 1 (0,14 2638546378. 249550 91614478, 13605323" 112527 мг/кг)

Сполука 1 (1,4 34131022" 279597" 85628878. 2134-7057 1445-89 мг/кг)

Сполука 1 (14 2250537378. 155-367 58012478, 14442587 71-28 мг/кг)

Монтелукаст 24065:41578, 1732417 61811678. 15192263" 96-39 (0,8 мг/кг)

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по І-критерію Стьюдента при ре0,05; а - відмінність від групи контролю по І-критерію Стьюдента при р«е0,05.

Приклад 7

Оцінка ефективності сполук загальної формули (І) на моделі алергічного риніту у морських свинок

Модель алергічного риніту реалізували за стандартною методикою (Міхппи М. Тпакаге, М.М.

Озата, Зигезі В. Маїк. ТНегарецшіїс роїепіа! ої ситситіп іп ехрегітепіаїІу іпдисед аїІегдіс "піпійів іп диїпеа рідв/ Іпі Іттипорпаптасої. 2013 Зер.; 17(1):18-251І.

Морських свинок (250-300 г) імунізували 4-кратним (на 0, 7, 14 і 21 добу) внутрішньоочеревинним введенням суміші овальбуміну (100 мкг/свинку) і гідроксиду алюмінію (5 мг/свинку), розведених і суспендованих у фізіологічному розчині. На 28 добу дослідження розчин овальбуміну (60 мг/мл) тваринам вводили інтраназально по 20 мкл у кожну ніздрю. На 35 добу тваринам вводили розчин ОВА (200 мкг/мл, 25 мкл) внутрішньошкірно, попередньо виголивши ділянку шкіри на спині. Підтвердженням наявності сенсибілізації було формування набряку і почервоніння в місці ін'єкції. На 42 добу дослідження проводили інтраназальне введення розчину ОВА (60 мг/мл, 20 мкл/ніздрю). З метою контролю формування саме алергічного запалення була сформована група хибноїмунізованих тварин: на 0, 7, 14 і 21 добу свинки одержували розчин гідроксиду алюмінію (5 мг/свинку), на 28 і 35 добу - фіз. розчин, на 42

ОВА (60 мг/мл, 20 мкл/ніздрю).

Досліджувані сполуки (14 мг/кг) вводили тваринам внутрішньошлунково З-кратно: за 48, 24 і 1 год. до останнього інтраназального введення ОВА. Препарат порівняння дексаметазон вводили внутрішньошлунково однократно - за З год. до останнього інтраназального введення

ОВА.

Протягом 2 год. після останнього введення ОВА проводили оцінку клінічних проявів риніту: підраховували кількість чхань, почісувань носа. Через 24 години після останнього введення овальбуміну робили забір назального змиву. У назальному змиві оцінювали сумарну кількість лейкоцитів і визначали лейкоцитарну формулу. Кількість морських свинок у групі - 8 шт.

Аналіз назального змиву показав, що алергічний риніт супроводжується вираженим припливом лейкоцитів у порожнину носа. Максимальне збільшення було відзначене відносно кількості еозинофілів (таблиця 11).

Триразове внутрішньошлункове введення сполук загальної формули (І) морським свинкам

Зо знизило вміст еозинофілів у назальному змиві до рівня хибноімунізованих тварин. По виразності дії досліджувані сполуки не уступали дексаметазону.

Таблиця 11

Кількість клітинних елементів в назальному змиві морських свинок на моделі алергічного риніту (Мат, п-8) мг/кг) мг/кг) мг/кг)

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по І-критерію Стьюдента при ре0,05; а - відмінність від групи контролю по І-критерію Стьюдента при р«е0,05.

Облік клінічних проявів алергічного риніту протягом 2 год. після останнього інтраназального введення ОВА тваринам показав виражене збільшення у експериментальних тварин кількості чхань і почісувань носа, що свідчить про коректність реалізованої моделі алергічного риніту.

Терапія сполуками загальної формули (І) знизила клінічні прояви риніту до рівня хибноіїмунізованих тварин. Препарат порівняння дексаметазон надав подібну дію (таблиця 12).

Таблиця 12

Клінічні прояви алергічного риніту у морських свинок на експериментальній моделі (Мет, п-8) години

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по І-критерію Стьюдента при ре0,05; а - відмінність від групи контролю по І-критерію Стьюдента при р«е0,05.

Приклад 8

Оцінка ефективності сполук загальної формули (І) на моделі атопічного дерматиту у мишей

Модель атопічного дерматиту реалізували за стандартною методикою |Меспапізт ої діпйтоспіогорепгепе-іпдисей дептаїййів іп тісе: гоїє ої зресіїйс апіїбодієв іп раїподепезів//РІ о Опе. 2009; 4(11)).

На 0 ї 12 добу дослідження самцям мишей лінії ВаЇІр/с на виголені ділянки спини наносили 100 мкл 2 95 розчину 1-хлор-2,4-динітробензолу (ДНХБ, Зідта-Аїадгіспй, США), приготовленого на 95 95 розчині етанолу. На 17 добу дослідження на праве "дослідне" вухо тваринам наносили 20 мкл 2 96 спиртового розчину ДНХБ двічі з інтервалом 1 год. Досліджувану сполуку і препарат порівняння дексаметазон вводили тваринам внутрішньошлунково один раз на добу на 8-17 добу дослідження.

На 18 добу експерименту тварин евтаназували в СОг-камері. Визначали масу "дослідного" і "контрольного" вуха. Обчислювали індекс реакції (ІР), виражений у відсотках різниці в масах "дослідного" і "контрольного" вуха.

Проведене дослідження показало, що сполуки загальної формули (І) знижують індекс реакції на експериментальній моделі атопічного дерматиту. По вираженості дії сполуки, що заявляються, не поступаються стероїдному препарату дексаметазону (таблиця 13).

Таблиця 13

Індекс реакції атопічного дерматиту у мишей (Мет, п-12)

Примітки: " - відмінність від групи інтактних по І-критерію Стьюдента при ре0,05; а - відмінність від групи контролю по І-критерію Стьюдента при р«е0,05.

Одержані результати дають підставу зробити висновок, що на експериментальних моделях еозинофілії, зокрема індукованого сефадексом еозинофільного запалення легень у щурів, індукованого лейкотриєном еозинофільного запалення легень у морських свинок, алергічного риніту й астми у морських свинок, атопічного дерматиту у мишей і ін., сполуки загальної формули (І) суттєво знижують еозинофілію.

Claims (16)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Лікарський засіб для лікування еозинофільних захворювань, який являє собою сполуку загальної формули (1): К, й х я ще ЕК де т се Ко еВ дет, у якій ЕК: і К"х незалежно являють собою водень або С.:-Св-алкіл; Вг являє собою В і ; АХ ї Х і В і вен і ! еще о М в Мя пен Ок: х у 7 7 н чи Мклннннй і або ! : необов'язково заміщений С1-Св-алкілом, або її фармацевтично прийнятну сіль.

2. Лікарський засіб за п. 1, де К: і Е незалежно являють собою водень або метил, і Вг являє собою г Н « мб

М. Що тн У щ. 3 ї; А Н із Н Є чен НУ х й хх ше де хо я хх у ою Я шт, ооо Ве Сн мн г або

3. Лікарський засіб за п. 1, де сполуку загальної формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль вибирають із групи, що складається з наступних сполук: Структура й - г ї і о ре М - ц Не г: Кі х М х АХ, ше плн, днк І ке Е

, я и НН зо я ЗЕ х бе щи М ди но -ч Бе Я у Н ще - х ех Же х А дя З Ей АДЖЕ о У М х в к. ж, их на Ї ГГ Сь--ов; Не М до ке: КІ х с Бк зані щу х Я м Й я Мен, ІЕ Ії ЕН г вч Із т Ше Шк І й в МН я вЮ3ЮДОТ Я З ка мання В- М Й чи ке М х

З

4. Лікарський засіб за п. 1, де еозинофільні захворювання являють собою бронхіальну астму, алергічний риніт, поліпозні риносинусопатії, еозинофільний коліт, еозинофільний синдром, алергічний кон'юнктивіт, атопічний дерматит, синдром Чержа-Строса, анафілактичний шок, набряк Квінке, еозинофільний васкуліт, еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастроентерит або фібрози.

5. Фармацевтична композиція для лікування еозинофільних захворювань, яка включає ефективну кількість сполуки загальної формули (1): Ко Ху й В не Т - я ця у якій ЕК: і К"х незалежно являють собою водень або С.:-Св-алкіл; Вг являє собою

: хі Ж У

«М. Де си: - ж - К Й сен Ї і ри ц в й КАШ он а ми Ї ке На: Я мне М Вр р Ма Мк їх ї й хе 5 К Кс Я і » або ВН, необов'язково заміщений С1-Св-алкілом, або її фармацевтично прийнятної солі і фармацевтично прийнятний носій.

6. Фармацевтична композиція за п. 5, де К. і КЕ незалежно являють собою водень або метил, і Вг являє собою у о с М - реч Пр Кк Ша ий Ш ще ау М Я ХМ В о де: НН ! меха ання М Су х шини У ши А ши Й Ух Ще х й Ме Мі . У Й їх ех хі ее : ї

« . у / х х г або Кк які клю яю ше й М - й КЯ ВЕ

7. Фармацевтична композиція за п. 5, де сполуку загальної формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль вибирають із групи, що складається з наступних сполук: Структура - ! ка щи Не ї х щ сті. Ше Шо М лї ц КК м Її їй ра ні б Мн х В ЕВ Вл ЦЕ На ке: ши и чи ей ие ес Ко Е | я а МН в Я у Н ще - х ех Се о З Мт че о я т М в шт - ш--е Щ З Ме ще ТУ, К рем Ве Ка М шт Ше т й і і ох щі тм, ! ще З Ще нер З ще нн н Я

З

8. Фармацевтична композиція за п. 5, де еозинофільні захворювання являють собою бронхіальну астму, алергічний риніт, поліпозні риносинусопатії, еозинофільний коліт, еозинофільний синдром, алергічний кон'юнктивіт, атопічний дерматит, синдром Чержа-Строса, анафілактичний шок, набряк Квінке, еозинофільний васкуліт, еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастроентерит або фібрози.

9. Спосіб лікування еозинофільних захворювань, який включає введення пацієнту ефективної кількості сполуки загальної формули (1): ГК дю сш ОМ де тка ке Й Та у якій ЕК: і К"х незалежно являють собою водень або С.:-Св-алкіл; Вг являє собою Н Н че ; кл в Мед и М : М Кай й Ей Бе ! КІ ккд, ке ОКО нний ! ям, НЕ : Я і Я Б й НЕ -ї пемуун і М ІЙ З ше! Ех яю Ж т, жд В ТЗ Бе в коанй т, М ; щі сх що В; уні або В, необов'язково заміщений С1-Св-алкілом, або її фармацевтично прийнятної солі.

10. Спосіб за п. 9, де БЕ: і 2 незалежно являють собою водень або метил, і Вг являє собою

М М У «т ай ве НІ рент дон БО Моне ще М шо кри

Не. й ЇЧ , Ей ее ни ЩІ 7 у ї Х Я ще або

11. Спосіб за п. 9, де сполуку загальної формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль вибирають із групи, що складається з наступних сполук: Структура 7 Ше й. їх дих в 7 в виник Не ях в і шк А ання, Меююнннй у, г Я У не г пе в; Мооодею В но чно ве Ко ще - ж х У Бан ходу х В х я НУ Н Не ВУЛ мн и ОН ше: а Мой ДЗ й х х й Ка хх ше 5 е М ши Ї ; т вана ця Ї Що; й нерйоя 3 чо Б я ШУ й М й Не -К о

12. Спосіб за п. 9, де захворювання являють собою бронхіальну астму, алергічний риніт, поліпозні риносинусопатії, еозинофільний коліт, еозинофільний синдром, алергічний кон'юнктивіт, атопічний дерматит, синдром Чержа-Строса, анафілактичний шок, набряк Квінке, еозинофільний васкуліт, еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастроентерит або фібрози.

13. Застосування сполуки загальної формули (1): З ТЗ й Ум, ка Еф: мед ЗМ М я М ше т и в. 5 в з у якій ЕК: і К"х незалежно являють собою водень або С.:-Св-алкіл; Вг являє собою В м ше й сх Ся щ щі ж ще УК Й д ха т М о й хх -я р ї- щ Й ее хх ; З ху реч я хх й М одежу и че х З Мн В Лот ше Х Ці 5, ї ; щ Імя й Й або необов'язково заміщений С1-Св-алкілом, або її фармацевтично прийнятної солі для одержання лікарського засобу для лікування еозинофільних захворювань.

14. Застосування за п. 13, де ЕК. і КЕ незалежно являють собою водень або метил, і Вг являє собою а М і й В ее, реве сх ча й СН ритм и Ж. они : 59 ви І ех г ей й І я пики кн х З х и х 7 У В М поляні, або .

15. Застосування за п. 13, де сполуку загальної формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль вибирають із групи, що складається з наступних сполук: Структура що; ро м я щу ще ї і пд я З Я і й М нс т р; Шу А х і лиж НУ І Та і їх пишна вн х й х й Ме Манн шо г Кт х (Я ЦО. га М" Я я ее и ит ким, оо Ка Ноя а у, Мт, Моое то, му хін Мч х. НУ І хх х х в кий а Мо шко й У Соя ве б им, З Мои ще ри хо Дт бе Ко: У г вч Із й м ши -к нИслля «З кі рі х Ко їч ще ГЕ Кс Із В дн М ще

16. Застосування за п. 13, де захворювання являє собою бронхіальну астму, алергічний риніт, поліпозні риносинусопатії, еозинофільний коліт, еозинофільний синдром, алергічний кон'юнктивіт, атопічний дерматит, синдром Чержа-Строса, анафілактичний шок, набряк Квінке, еозинофільний васкуліт, еозинофільний езофагіт, еозинофільний гастроентерит або фібрози.