UA97233C2 - Процес виробництва вакцин - Google Patents

Abstract

Заявлено спосіб одержання імуногенної композиції, який передбачає застосування реакцій кон'югації сахаридів з білками з використанням конденсації карбодііміду. В залежності від природи застосованого носія сахариду чи білка, якість кон'югата можна поліпшити, повільно додаючи один із компонентів реакції до реакційної суміші. Також отримують імуногенні композиції, що містять сахарид-білкові кон'югати, отримані заявленим способом.

Description

а) змішування сахариду та аліквоти карбодіїміду, необхідної для проведення кон'югації, та р) додавання аліквоти протеїну-носія проводять протягом періоду від 35 секунд до б годин; 11) - якщо сахарид містить як аміно, так і карбоксильні групи і протеїн-носій містить або аміно або карбоксильні групи: а) змішування протеїну-носія та аліквоти карбодіїміду, необхідної для проведення кон'югації, та р) додавання аліквоти сахариду проводять протягом періоду від 35 секунд до 6 годин;

І) - якщо протеїн-носій містить як аміно, так і карбоксильні групи і сахарид містить як аміно, так і карбоксильні групи: а) змішування протеїну-носія і сахариду, та р) додавання аліквоти карбодіїміду, необхідного для проведення кон'югації проводять протягом періоду від секунд до б годин.

Будь-який підходящий карбодімід може бути використаний за умови, що він здатний конденсувати сахариди та протеїни у водному середовищі. В одному з втілень даного винаходу в якості карбодіїіміду може виступати ЕВАС (1-етил-3-(З-диметил-амінопропил)карбодіїмід) (також відомий як ЕОС| або це може бути інший карбодіїмід, ніж ЕСАС.

Термін "сахарид" по всьому тексту опису може означати полісахарид або олігосахарид та включає обидва значення. Він може також означати ліпополісахарид (І РБ5) або ліпоолігосахарид (ГО5). До того, як використати полісахариди (такі як бактеріальні полісахариди) можуть бути виділені з вихідного штаму (наприклад, бактерії) чи виділені з вихідного штаму та фракціоновані до певного ступеню відомими методами (дивися, наприклад,

ЕР497524 та ЕР497525; Зпоизип Спеп 521 єї аї. - Сагропуагаїє Незеєагсп Мої! 152 р7-20 (1986)) наприклад, мікрофлюїдизацією. Полісахариди можуть бути фракціоновані для того, щоб понизити в'язкість в полісахаридних зразках та/або покращити здатність до фільтрування кон'югованих продуктів. Олігосахариди мають низьке число фрагментів, що повторюються (зазвичай 5-30 фрагментів, що повторюються) та є типовими гідролізованими полісахаридами.

Значення терміну "протеїн-носій" охоплює як малі, так і великі поліпептиди (210 КОба). Очевидно, що більш ймовірним для великих поліпептидів є те, що вони міститять реакційно здатні як аміно, так і карбоксильні групи без будь-якої модифікації.

Згідно з суттю винаходу, термін "нативний полісахарид" відносситься до сахариду, що не був підданий процесам, метою яких є зменшення розміру сахариду. Полісахарид може стати злегка меншим в розмірі під час нормальних процедур очистки. Такий сахарид залишається нативним. Тільки, якщо полісахарид був підданий процесам фракціонування, то такий полісахарид не буде розглядатися як нативний.

Згідно з суттю винаходу, вираз "фракціонування з коефіцієнтом до х 2" означає, що сахарид піддають прогнозованому процесу скорочення розміру сахариду але підтримують розмір більше ніж половину розміру нативного полісахариду. х3, х4 і т.д. інтерпретують таким же чином, тобто сахарид піддають прогнозованому процесу скорочення розміру сахариду але підтримують розмір більше ніж третина, чверть і т.д. розміру нативного полісахариду.

Період часу від 35 секунд до 6 годин в стадії 5) методу для додавання повної аліквоти кінцевої компоненти може становити від 50 секунд до 5 годин, від 1 хвилини до 4 годин, від 2 хвилин до З годин, від З хвилин до 2 годин, від 4 до 60 хвилин, від 5 до 50 хвилин, від 6 до 40 хвилин, від 7 до 30 хвилин або від 8 до 20 хвилин. Він також може бути від 1 хвилини до 5 годин, від 10 хвилин до 4 годин, від 20 хвилин до З годин, від 30 хвилин до 2 годин, від 40 до 90 хвилин, або від 50 до 70 хвилин. Цей час можна регулювати відповідно до конкретних сахариду та протеїну, що вводяться в конденсацію.

В одному з втілень аліквоту кінцевої компоненти (наприклад, карбодіїмід, сахарид чи протеїн) додають до реакційної суміші при постійній швидкості протягом певного періоду часу (це легко досягається, з використанням насосу, що працює при постійній швидкості). Альтернативно вона може бути додана декількома порціями протягом певного періоду часу. Хоча це може бути зроблено багатьма шляхами, в основних частинах аліквоту слід добавляти протягом всього періоду. Наприклад, принаймі одна чверть аліквоти може додаватись протягом першої половини періоду, та що найменш одна чверть аліквоти протягом другої половини періоду. Загальна кількість відміряної аліквоти а", наприклад, в мл чи мг може додаватись в 4-100 етапів (5) через період, в одному з втілень стадії систематизують так що рівні кількості (а/5) вводять на всіх стадіях. В одному з втілень стадії рівномірно розташовують з проміжками через період "р' (в секундах).

Таким чином, якщо одна стадія відбувається а час ноль з періодом "р, тоді кожна наступна стадія могла б відбуватися в час, який дорівнює р/(5-1). Об'єм аліквоти кінцевої компоненти доданої на стадії Б) може регулюватись зручністю додавання аліквоти до реакції з бажаним періодом часу. Карбодіїмід може додаватись як водний розчин (зазвичай буферизований при рН 7.5 перед додаванням до реакції) або як твердий порошок (ЕОАС, наприклад, є високорозчинним у водному середовищі). Звичайно, якщо карбодіїмід - це остання компонента, що додається до реакції (варіант І стадія Б)), повільне розчинення карбодіміду може бути використане, так що повна аліквота порошку додається до реакції всіх одночасно, але він розчиняється зі швидкістю, що узгоджується з бажаним періодом, понад який аліквота стає доступною до реакції.

Якщо протеїн та/чи сахарид не містить аміно або карбоксильну групи (чи тільки одну з них), він може бути модифікований, щоб ввести її в нього (чи ввести іншу, якщо він не містив її). Наприклад, тільки для сахариду, що містить реакційно здатні гідроксильні групи (наприклад, менінгококова серогрупа А капсулярного сахариду), така група була б використана для модифікації на аміно чи карбоксильній групах, настільки, що може відбутися ЕОАС конденсація.

Це може відбуватися в субодиницях, що повторюються, або може бути групою присутньою тільки на кінці молекули сахариду.

Як було б зазначено, що де відбувається модифікація, там може бути корисним тільки частково модифіковани половина. Для сахаридів з субодиницями, що повторюються, епітоп мішені може бути присутнім в кожному повторенні. Тому, якщо відбувається часткова модифікація (для цього мається на увазі 0.5-20, 1-15, 3-12, чи 5-1095 реакційноздатної групи мішнні є фактично модифікованою), то це може мати перевагу в зберіганні більшості епітопів та значному запобіганні перехресного зшивання.

Якщо сахарид чи протеїн вже мають тільки аміно чи карбоксильну (наприклад, Мі сахарид з ЗаІтопеїа урні який природньо містить карбоксильну, але не аміно групи), модифікування може відбуватися, щоб надати їй інший тип групи (тобто аміно групи для Мі). Зазначалося, однак, що як модифікування може бути частковим цієї дії може змінити переважаючу реакцію винаходу з типу | на тип І. Наприклад, якщо Мі сахарид є кон'югованим до протеїну-носію, який включає як аміно так і карбоксильну групи, варіант | додає повільно аліквоту протеїну в стадії б). Якщо карбоксильна група Мі сахариду частково модифікована аміно групами, то він буде містити як карбоксильну так і аміно групи, таким чином, варіант І, повільне додавання аліквоти карбодіїміду в стадії р), стає найбільш важливим.

Модифікація може відбуватися через додавання гетеро- чи гомо-біфункціонального лінкеру. Це може проходити за подібними хімічними процесами, як описано вище для стадії конюгації сахарид-протеїн (наприклад, карбодіммідним або СОАР методом). Лінкер може містити від 4 до 20, 4 до 12, чи 5 до 10 атомів вуглецю, він може містити дві реакційноздатні аміно групи, дві реакційноздатні карбоксильні групи, чи одна з кожної (наприклад, гександиамін, б-амінокапронова кислота, або гідразид адипінової кислоти). Як правило, модифікація відбувається через реагування великого надлишку лінкеру з сахаридом та/або протеїном-носієм, щоб бути модифікованим. Це дозволяє модифікації протікати з мінімальним внутрішнім перехресним зшиванням (що може бути можливим, якщо, наприклад, карбоксильна група на сахариді модифікується аміно групами, використовуючи карбодімідну конденсацію). Надлишковий лінкер легко видаляється з використанням методики такої, як діафільтрація.

В одному з втілень сахарид включає реакційноздатну гідроксильну групу як частину його фрагменту, що повторюється, яка є частково модифікованою через аміно групу на лінкері (наприклад, методом СОАР). В іншому втіленні сахарид включає реакційноздатну аміно групу як частину його фрагменту, що повторюється, яка є частково модифікованою через карбоксильну групу на лінкері (наприклад, карбодіімідним методом). В подальших втіленнях сахарид включає реакційноздатну карбоксильну групу як частину його фрагменту, що повторюється, яка є частково модифікованою через аміно групу на лінкері (наприклад, карбодіімідним методом).

Аліквота карбодімміду, щоб виконати кон'югацію (присутню в стадії або а) або Б) реакції винаходу) складала від 0.01 до 3,4).05 до 2, чи 0.09 до 1 мг карбодіїміду/мг сахариду.

Хоча ці кількості розраховували по відношенню до ЕБАС будучи карбодіїмідом, ці кількості можуть регулюватись, якщо будь-який інший карбодіїмід використовується множенням кількості в ряду: (молекулярна маса іншого карбодіїміду)/Х молекулярна маса ЕОАС).

Взагалі, сахарид може бути присутнім в методах винаходу з кінцевою концентрацією 0.5-50 мг/мл в стадії р). Це буде залежати від розміру та природи сахариду, та степеню будь-якої модифікації. Наприклад, для олігосахаридів буде необхідною велика концентрація, але для великих полісахаридів буде більш прийнятною набагато менша концентрація. Якщо він має великий кінець частково модифікований аміно чи карбоксильними групами, то менша концентрація може бути прийнятною, щоб зменшити можливість будь-якого перехресного зшивання. Протеїн-носій може бути присутній з кінцевою концентрацією 1-50 мг/мл в стадії Б).

Початкове співвідношення протеїну-носія до сахариду в способах за винаходом може складати 5:1 до 1:5, 41 до 1:11, чи 3:1 до 2:1 (м/м). Крім того, це буде залежити від розміру та природи сахариду та степеню будь- якої модифікації.

Сольові умови (наприклад, масі) також можуть змінюватись в залежності від природи сахариду/протеїну.

Зазвичай близько 0.2М Масі може знаходитись в стадії 5) способів за винаходом, але може складати 0-2, 0.1- 1 чи 0.2-0.5 М.

В межах рн в стадії Б) способів за винаходом, рН реакції може складати будь-який рн, де карбодіїмід є активованим - наприклад, рН 4.5-6.5, 4.7-6.0, чи 5-5.5. Цей рН, зазвичай, утримується протягом реакції додаванням кислоти/основи за потребою. ЕОАС, як правило, є стабільним при рН 7.5, хоча, якщо кон'югація вимагає проведення при вищих рнН, то, як відомо, існують сполуки, що зберігають реакційне середовище стабільним (такі як М-гідроксисукцинімід), які також можуть бути присутніми в стадії Б), в цих випадках рн реакції в стадії б) може утримуватись при рн 4.5-7.5.

Температура реакції протягом стадії Б) способів за винаходом може складати 4-37,10-32,17-30, чи 22- 27"С, та як правило, утримується протягом реакції.

В способах за винаходом, повна аліквота додається одноразово в стадії Б) реакція, як правило підтримується протягом подальших від 10 хвилин до 72 годин, 20 хвилин до 48 годин, 30 хвилин до 24 годин, 40 хвилин до 12 годин, 50 хвилин до 6 годин, або 1-3 години. Іноді реакція завершується, рН регулюється до 7.5-9 (якщо присутній М-гідроксисукцинімід, то до вищого його кінця), щоб вернутися до діапазону рн, в якому карбодіїмід стабільний.

Іноді кон'югований, сахарид-протеїн кон'югат може бути очищений від: непрореагувавших компонентів, вільного сахариду, і т.д. вприскуванням його в а 5і2е ехсіизіоп спготаїдгарпусоїштп (наприклад, Сефакрил

З40ООНЕ, РПагтасіа)» Як правило, це виконується при 2-8 "С. Кон'югат стерильно фільтрувати, потім зберігають. Наприкінці, ефективна доза (наприклад, 1-20, 2-15, чи 3-10 мкг сахарид /доза) кон'югату сахарид- проїн може розроблюватись з фармацевтично прийнятним наповнювачем (наприклад, сіллю або допоміжною речовиною) для виготовлення імуногенної композиції або вакцини.

В термінах сахариди даного винаходу, будь-який сахарид вірусного, трубкового, бактеріального чи еукаріотного походження може бути кон'югований, використовуючи способи винаходу. Це може бути Мі сахарид з ЗаІтопеїіа гурні, чи інший сахарид ніж Мі. Це може бути капсулярний сахарид НІБ з Н. іпїсепгає тип р, або може бути сахарид інший ніж НІБ. В одному з втілень сахарид є бактеріальним капсулярним сахаридом, наприклад, виділений з бактерії, відібраної зі списку, що складається з: М. тепіпойіаїв зегодгоир А (МепА), В (Мепв), С (Мепс), УМ135 (Мепум) або у (Меп), Бігеріососси5 рпеитопіае серотипи 1, 2, 3, 4, 5, бА, 68, 7Е, 8,

ОМ, 9М, 10А, 11 А, 12Е, 14, 158, 17, 18С, 19А, 19Е, 20, 22Е, 23Е чи ЗЗЕ, Група В Стрептококова група іа, ІБ, ІІ,

І, ІМ, М, МІ, або МІІ, Єгарпуіососсив ацйгеив тип 5, Зіарпуіососсив ацгеив5 тип 8, ЗаІтопеїа їурпї (Мі сахарид),

Мірпо споїегає, або Н. іпЯїцепає тип бр.

Середньозважена молекулярна маса сахариду може складати 1000-2000000, 5000-1000000, 10000- 5О0000, 50000-400000, 75000-300000, або 100000-200000. Молекулярна маса або середня молекулярна маса сахариду тут приписується до середньозваженої молекулярної маси (Мм/) сахариду, виміряної перед кон'югацією і, яка вимірюється методом МАГ 5. Методика МАГІ/5 добре відома фахівцям та, як правило, виконується як описано в прикладі 2. Для МАГ 5 аналізу сахаридів, можуть використовувати в комбінації дві колонки (Т5КО6000 та 5000РМУХІ) та елюють сахариди водою. Сахариди детектують, використовуючи детектор розсію чого світла (наприклад, Уууай Оамп О5Р устаткований 10мВт аргоновим лазером з довжиною хвилі 488нм) та іптеготейіс рефрактометр (наприклад, Уууай О(Шар О5Р устаткований РІ100 коміркою та червоним фільтром з довжиною хвилі 498нм). У втіленні, полідисперсність сахариду складає 1-1.5, 1-1.3, 1-1.2, 1-1.1 або 1-1.05 та після кон'югації до носію протеїну, полідисперсність кон'югату складає 1.0-2.5, 1.0-2.0. 1.0- 1.5, 1.0-1.2, 1.5-2.5, 1.7-2.2 або 1.5-2.0. Всі вимірювання полідисперсністі зроблені методом МАГ 5.

Сахарид може бути або нативним полісахаридом або може бути фракціонованим з фактором не більше ніж 2, 4, 6, 8, 10 чи 20 кратно (наприклад, мікрофлюїдизацією (наприклад, на приборі Ети5Шех С-501 чи за іншою відомою методикою Інаприклад, методами нагрівання, хімічними, окиснюючими, обробки ультразвуком!). Олігосахариди, в значній мірі, можуть бути фракціоновані долі (наприклад, відомими методами нагрівання, хімічними або окиснюючими)|.

Структури більшості з цих сахаридів є відомими (та тому або вони природньо містять будь-яку аміно чи карбоксильну групи для карбодіїмідної методики, або будь-яку іншу реакційноздатну групу, яку можна модифікувати аміно чи карбоксильними групами (дивись таблицю нижче).

Сореененнняяя(еенесютьм Среяни

Зашенв///////СЇ ниюинннннниІиннннннннниннншнннннншнннншшш

Мотепіпойдв ЇЇ

Ні (може бути генерованим, ннн"?ш"ГЖииИИннинниннннининнншшшш бр.ВБпберюсоссивї/ | (: ССССС/ї177111111111111111111111 паї (Ні 77777777777 так Фон

ПІН КСО КБ ТОНН Кт НО 1 6Н7777771111111111111 так 6он нини нннннІІнжжжяжяжяжяжшжшллІннннннНннншшшшш

ЗуріСССССС1 ния ннннннннІннннннІнІнІнІжюннНннннннннннннннннНннннннншшш б.рпетопідеї ОЇ ния нннІнннІжжжжжжжшжиянинпнннНннннНнНннннннннннннНнНншнНннн нн о Мійоспоютва.їГ/ нпн"нш"ниєсшІЗКХЗЬНИИВНИИшннннннининннншшшш нию";ииияияи ннннннннІжжжжшжнннннНннннНннннннннннНннНнНннннш по

Сахарид може бути бактеріальним ліпоолігосахаридом або ліпополісахаридом (дивись таблицю вище), наприклад, виділеним з бактерії, відібраної зі списку, що складається з: М. тепіпоуйіаі5, Н. іпЯїцеплає, Е. сої,

ЗаІтопейа або М. саїагтайв. ГО5 може бути менінгококовим імунотипом 1/2, 3 чи 10. Він може бути детоксифікованим лужною обробкою його Ліпідної А частини.

У втілені, МепА капсулярний сахарид, є що найменш частково О-ацетильованим таким чином, що, як мінімум 5095, 6095, 7095, 8095, 9095, 9595 чи 9895 фрагментів, що повторюються, є О-ацетильованими, щонайменш в одне положення. О-ацетилювання, наприклад, присутнє, як мінімум, в 0-3 положення принаймні 5095, 6090, 7090, 8095, 9095, 9595 або 98905 фрагментів, що повторюються. У втілені, МепС капсулярний сахарид, є що найменш частково О-ацетильованим таким чином, що, як мінімум 3090, 40905, 50905, 6090, 7090, 8090, 90905,

95905 або 9895 з (с2--9)-зв'язаних МенМмАс фрагментів, що повторюються є О-ацетильованими щонайменш в одне або два положення. О-ацетилювання, наприклад, присутнє, при 0-7 та/або 0-8 положенні принаймні 30905. 40905, 50905, 6090, 7095, 8095, 90906, 9595 або 9895 фрагментів, що повторюються. У втіленні, Мепу/ капсулярний сахарид, є що найменш частково О-ацетильованим таким чином, що, як мінімум 3095, 4095, 5095. 60905, 7090, 8095, 9095, 9590 чи 9895 фрагментів, що повторюються, є О- ацетильованими, щонайменш в одне або два положення. О- ацетилювання наприклад, присутнє, при 0-7 та/або 0-9 положення як мінімум у 3095. 40905, 50905, бою, 7095, 8095, 9095, 9590 або 9895 фрагментів, що повторюються. У втіленні, Мепу капсулярний сахарид, є що найменш частково О-ацетильованим таким чином, що, як мінімум 2095, 30905, 4095, 5095, 6095, 7090, 8090, 9095, 9595 чи 9895 фрагментів, що повторюються є О- ацетильованими, щонайменш в одне або два положення. О- ацетилювання присутнє в 7 та/або 9 положення, як мінімум у 2095, 3090, 4095, 5090, 6090, 70905, 8095, 9090, 9590 або 9895 фрагментів, що повторюються. Відсоток О- ацетилювання відносять до відсотку фрагментів, що повторюються, які містять О- ацетилювання. Це може бути виміряно в сахариді до кон'югату та/або після кон'югації.

Протеїн-носій може бути будь-яким пептидом або протеїном. Він може містити один або більше Т- допоміжних епітопи. В одному з втілень винаходу протеїн-носій відбирають з групи, яка складається з: ТТ, От,

САМ197, фрагменту С з ТТ, протеїну О з Н. іпїшепгає, пневмококового РІПОЮ, та пневмококового Рпештоїувів.

Носій протеїну може бути провцевим анатоксином (ТТ), фрагментом С правцевого анатоксину, нетоксичними мутантами правцевого анатоксину (як вважається, всі такі варіанти ТТ є одинаковим типом носію протеїну за суттю цього винаходу|, дифтерійний анатоксин (07), СКМ197, інші нетоксичні мутанти дифтерійного анатоксину (такі як СЕМ176, СКМ 197, СКМ228, СЕМ 45 (спіда еї а! 9. Віої. Спет. 218; 3838-3844. 1973);

САМ 9, СКМ 45, СЕМ102, СЕМ 103 та СЕМ107 та інші мутанти, описані Міспоїї5 та Моціе в сепеїсаїу

Епдіпеегей Тохіп5, Ед: Егапкеї, Маесеї! Оеккег Іпс. 1992; делеція чи мутація СіІц-148 до Авр, біп до 5ег та/або

Аа 158 до Су та інші мутації розкриті в 5 4709017 або 5 4950740; мутації, як мінімум, одного чи більше залишків Гуз 516, Гуз 526, Рпе 530 та/або І уз 534 та інші мутації розкриті в 5 5917017 чи 05 6455673; або фрагмент розкритий в 05 5843711) (як вважається, всі такі варіанти ОТ є однаковим типом джерела протеїну за суттю цього винаходу), пневмококовий пневмолізин (Кио еї а! (1995) Іптесі Іттип 63; 2706-13), ОМРСО (менінгококовий поверхнево мембраний протеїн - зазвичай виділений з М. тепіпоуйідів зегодгоцпр В -

ЕРОЗ372501), синтетичні пептиди (ЕРОЗ378881, ЕРО427347), протеїни теплового удару (МО 93/17712, МО 94/03208), коклюшеві протеїни (МО 98/58668, ЕРО471177), цитокіни, лімфокіни, фактори ростучи гормони (МО 91/01146), неприродні протеїни, що включають багатократні СО4ж- Т клітинні епітопи людини з різних патогенних похідних антигенів (Раїцчді еї а! (2001) Єиг У Іттипої 31; 3816-3824) таких як М19 протеїн (Вагаїдої еї а! (2004) Іптесї Іттип 72; 4884-7) пневмококовий поверхневий протеїн РерА (УМО 02/091998), протеїни, що вводять залізо (МО 01/72337), токсини А або В з С аїйнісіє (УМО 00/61761), Н. іпЯйцепгає Протеїн О (ЕР594610 та УМО 00/56360), пневмококовий РІТА (М/О 98/18930, також переданий на розгляд до 5рз3б) пневмококовий

РтТО (розкритий в УМО 00/37105, та також переданий на розгляд до зроз360), пневмококовий РИЇВ (розкритий в

УМО 00/37105, та також переданий на розгляд до 5роз6в), або РІЧЕ (розкритий в ММО00/30299 та переданий на розгляд до як ВМН-3).

В подальших підходах винаходу обумовлюється кон'югат сахарид-протеїн носій (або імуногенна композиція чи вакцина), що може бути отримана, або отримана за способами винаходу.

Використання імуногенної композиції чи вакцини винаходу у виробництві медикаменту для попередження чи лікування хвороби, та методу запобігання чи лікування хвороби, включаючий стадії регулювання ефективної дози імуногенної композиції чи вакцини винаходу на пацієнта, в необхідності цього далі передбачається. Використання чи метод може бути таким, що захворювання є випадком відібраної бактерії зі списку, що складається з: М. тепіпоуйаїв, Зігеріососсив рпештопіає, М. саїагптпаїїв. Група В Згеріососсив,

Зарпуіососсив ацйгеив. ЗаІтопеїа їурпі, Міргпо споїегає, Е. сої, та Н. іпїсеплгае.

Імуногенні композиції винаходу можуть також містити ОТРа або ОТРмж/ вакцину (наприклад, одну включаючи ОТ, ТТ, та або вакцина цілих клітин коклюшу (Ру/) массіпе або вакцина без клітинного коклюшу (Ра) (включаючи, наприклад, анатоксин коклюшу, ЕНА, пертактин, та, по вибору агглютиногени 2 та 3). Такі комбінації можуть також включати вакцини проти гепатиту В (наприклад, вони можуть містити поверхневий антиген гепатиту В) (Нерві, необов'язково сорбований на фосфаті алюмінію). В одному з втілень імуногенна композиція винаходу включає Нір, МепА та Мепс кон'югати сахариду, чи Нір та Мепс кон'югати сахариду, чи

НіБ, МепС та Мепу кон'югати сахариду, чи МепА, МепС, МепуУу/ та Меп кон'югати сахариду, в яких, щонайменш один, два або всі кон'югати сахариду, отримані відповідно до способу за винаходом.

Імуногенні композиції винаходу необов'язково включають додаткові вірусні антигени, що надають захист від або проти хвороби, спричиненої кором та/або свинкою та/або краснухою та/або вітряною оспою.

Наприклад, імуногенна композиція винаходу містить антигени кору, свинки та краснухи (ММК) або кору, свинки, краснухи та вітряної оспи (ММЕМ). У втіленні, ці вірусні антигени необов'язково присутні в такомуж вмісті, як присутні в композиції менінгококовий та/або НІіб кон'югат(и) сахариду. В одному з втілень ці вірусні антигени є ліофілізованими.

В одному з втілень імуногенна композиція винаходу подальше включає антиген з М. тепіпдійаїв серогрупи

В. Антиген є необов'язково з зовнішньої мембрани везикули приготовлений з М. тепіпдійнаїв серогрупи В, як описано в ЕРЗ301992, УМО 01/09350, УМО 04/14417, МО 04/14418 та УМО 04/14419.в основному, імуногенна композиція винаходу може включати дозу кожного кон'югату сахариду між 0.1 та 20 мкг, 2 та 10 мкг, 2 та 6 мкг або 4 та 7 мкг сахариду. "Біля" або " близько" визначається з 1095 більше а бо менше даної фігури за метою винаходу.

В одному з втілень, імуногенна композиція винаходу підтримується або буфером при, або підтримується в межах рн 7.0 та 8.0, рН 7.2 та 7.6 або близько або точно рн 7.4.

Імуногенна композиція або вакцини винаходу є необов'язково ліофілфзованою в присутності стабілізуючого агенту, наприклад, поліолу такого як сахароза або трегалоза.

Необов'язково, імуногенна композиція або вакцина за винаходом містить кількість ад'юванту достатню,

щоб посилити імунний відгук на імуноген. Підходящий ад'ювант включає, але не обмежений, солі алюмінію (алюміній фосфат або алюміній гідроксид), скваленова суміш (ЗАЕ-1), мурамипептид, похідні сапоніну, препарати клітинних стінок мікобактерій, монофосфоліпід А, похідні міколової кислоти, неіоногенні блок- сополімерні поверхнево-активні речовини (ПАР), Опції А, В субодиниця токсину холери, поліфосфазен та його похідні, та імуностимулюючи комплекси (ІЗСОМ5), такі як ті, що описані Такапавні еї аї. (1990) Майшге 344:873- 875.

Для М. тепіпойаїв або НірМеп комбінацій, може бути прийнятним не використовувати ніякої солі алюмінію як ад'юванту або жодного ад'юванту.

Як зі всіма імуногенними композиціями чи вакцинами, імунологічно ефективні кількості імуногенів повинні визначатися емпірично. Фактори, як зазначалося, включають імуногенність, необов'язково імуноген буде скомплексованим з чи ковалентно прикріпленим до ад'юванту або до протеїну-носія, або до іншого носія, спосіб введення та число імунізуючих доз, що вводяться.

Активний агент може бути присутнім в різних концентраціях в фармацевтичній композиції чи вакцині винаходу. Як правило, мінімальна концентрація речовини є необхідною кількістю, щоб досягти його призначеного використання, в той час як, максимальна концентрація - це максимальна кількість, що буде залишатися в розчині або гомогенно суспендуватися з початковою сумішшю. Наприклад, мінімальна кількість фармацевтичного агенту є необов'язково однією, яка забезпечить єдину терапевтично ефективну дозу. Для біоактивних речовин мінімальна концентрація - це необхідна кількість для виявлення біоактивності, а максимальна концентрація є в точці, в якій суспензія не бути втримана гомогенною. У випадку одно-дозованих одиниць, кількість є такою ж, як для одноразового терапевтичного примінення. Взагалі, очікується, що кожна доза включатиме 1-100мкг протеїнового антигену, необов'язково 5-50мкг або 5-25мкг. Наприклад, дози бактеріальних сахаридів становлять 10-20 мкг, 5-10 мкг, 2.5-5 мкг чи 1-2.5 мкг сахариду в кон'югаті.

Вакцинні препарати за даним винаходом можуть бути використані для захисту та лікування ссавців (наприклад, людей) чутливих до інфекцій, методом введення згаданої вакцини системно або через слизову оболонку. Пацієнти- люди- необов'язково немовлята (до 12 місяців), діти, що починають ходити (12-24, 12-16 чи 12-14 місяців), діти (2-10, 3-8 чи 3-5 років) юнаки (12-21, 14-20 чи 15-19 років) чи дорослі. Ці введення можуть включати введення внутрішньом'язово, інтраперитонеально, інтрадермально або підшкірно; або шляхом введення через слизову оболонку - оральний/аліментарний, респіраторний, сечостатевий тракти.

Інтраназальному введенню вакцини для лікування пневмонії чи отиту надається перевага (як назофаренгальний носій пневмококів може бути більш ефективно попереджена, відповідно ослаблена інфекція на самій ранній стадії). Хоча вакцина за винаходом може вводитись як одноразова доза, компоненти з цього можуть також вводитись разом в один і той же час або в різні часи (наприклад, якщо сахариди присутні в вакцині, вони можуть вводитись окремо в один і той же час або 1-2 тижні після введення вакцини бактеріального протеїну для оптимальної координації імуного відгуку з відповідністю один до одного). На додаток до одноразового шляху введення, можуть бути використані 2 різні шляхи введення. Наприклад, вірусні антигени можуть вводитись ІО (інтрадермально), доки бактеріальні протеїни можуть вводитись ІМ (внутрішньом'язово) чи ІМ (інтраназально). Якщо сахариди присутні, вони можуть вводитись ІМ (або І) та бактеріальні протеїни можуть вводитись ІМ (або Ід). На додаток, вакцини за винаходом можуть вводитись ІМ для примуючих доз та ІМ для ревакцинуючих доз.

Приготування вакцини, в основному, описано в Массіпе Оезідп ("Тпе з!иБб-ипії апа адіимапі арргоасн" (еав

Ромеї! М.Р. « Мемлтап М.9.) (1995) Ріепит Ргез5 Мем ХогК). Інкапсуляціяз ліпосомами описана Ешепоп, О5

Раїепі 4,235,877.

Подальший аспект винаходу - це процес виготовлення імуногенної композиції чи вакцини за винаходом, що включає стадію змішування МепА та Мепс сахаридів за винаходом, виготовлених способом за винаходом, з Мепуу та Мепу, що не вироблялись відповідно до винаходу, та з фармацевтично прийнятним ексципіентом.

Під термінами "що містить", "містити" та "містить" заявник має на увазі необов'язкове заміщення на терміни "що складається з", " складатися з" та " складається з", відповідно, в кожному прикладі.

Всі ссилки або патентні заявки, цитовані в цьому описі винаходу об'єднані ссилкою тут.

Винахід ілюструється прикладами, що додаються. Приклади, наведені нижче, виконували, використовуючи стандартні методики, які добре відомі та знайомі фахівцям, виключення описані в деталях.

Приклади ілюструють але не обмежують винахід.

Приклади

Приклад 1 - приготування полісахаридних кон'югатів

Приклад Та - приготування менінгококового МепА та МепС капсулярного полісахаридного кон'югату відповідно до винаходу

Мепс -ТТ кон'югати були вироблені, використовуючи нативні полісахариди (понад 150КОа як виміряно за

МАГ 5) або злегка мікрофлюїдизовані. МепА-ТТ кон'югати були вироблені, використовуючи або нативний полісахарид або злегка мікрофлюїдизований полісахарид понад бОкОа як виміряно за методом МАГ 5 прикладу 2. Фракціонування було здійснене мікрофлюїдизацією, з використанням гомогенізатору Ети!5Шех С- 50. Потім полісахариди фільтрували через фільтр 0.2мкм.

Для того, щоб кон'югувати МепА капсулярного полісахариду до правцевого анатоксину через спайсер, використовували наступний метод. Ковалентне зв'язування полісахариду та спайсера (АОН) виконували хімічним сполученням, за яким полісахариди активують при контрольованих умовах циануюючим агентом, 1- циано-4-диметиламіно-піридину тетрафтороборатом (СОАР). Спайсер реагує з цианованим РО через його гідразогрупи, утворюючи стабільний ізосечовинний зв'язок між спайсером та полісахаридом. 10мг/мл розчин МепА (рН 6.0) І3.5 г| був оброблений свіжо приготовленим 100мг/мл розчином СОАР в суміші ацетонітрил/вода (50/50 (0/0)) для отримання співвідношення СОАР/МепаА 0.75 (м/м). Після 1.5 хвилин, рН підняли до 10.0. Три хвилини потому, додали АОН, щоб отримати співвідношення АЮН/МепА 8.9... рн розчину понизили до 8.75 та реакція продовжувалась 2 години підтримуючи цей рН (з утриманням температури 25 70).

РБЗААдн розчин концентрували до чверті початкового об'єму та потім діафільтрували з 30 об'ємами 0.2М розчину масі, використовуючи мембрану Рійгоп Отеда з порами 10Кба, та фільтрували ретентат.

Перед реакцією кон'югації (карбоіїмідна конденсація), очищений ТТ розчин та РОЗАдн розчин розвели до досягнення концентрації 10 мг/мл для РбБАдн та 10 мг/мл для ТТ. ЕОАС (і-етил-3-(З-диметил- амінопропил)карбодіїмід) додали до розчину РБАН (2г сахариду) з метою досягти кінцевого співвідношення 0.9 мг ЕОАС/мг РоАдн. рН довели до 5.0. Очищений правцевий анатоксин додали за допомогою перистатичного насосу (через 60 хвилин) для досягнення 2 мг ТТ/тд РбАдн. Розчин, що одержали в результаті, залишили на 60 хв при ж25"С зі струшуванням, щоб кінцевий сумарний час склав 120 хв. Розчин нейтралізували додаванням 1М розчину Ттгіз-Неї рН 7.5 (1/10 кінцевого об'єму) та залишили на 30 хвилин при к25"С, а потім на ніч при температурі від т27С до 80.

Кон'югат робили прозорим, використовуючи фільтр з порами 10мкм, та очищували на колонці Сефакрил 540ОНЕ (РПпагтасіа, Зул"едеп). Колонку збалансували в 10 мМ Ттгі5-НСІ (рН 7.0), 0.075 М масі розчинах та кон'югат (близько ббОмл) загрузили в колонку (ї42"С до ї8"С). Пулелюювання вибирали за значенням оптичної густини при 280 нм. Збирання почали, коли поглинання зросло до 0.05. Збір продовжували до досягнення Ка 0.30. Кон'югат фільтрували стерилізованим при я20"С, потім зберігали від ї2"С до ж8"С. Кон'югат, що отримали в результаті, мав співвідношення полісахарид:протеїн 1:2-1:4 (м/м).

Для того, щоб кон'югувати МепС капсулярного полісахариду до правцевого анатоксину через спайсер, використали наступний метод. Ковалентне зв'язування полісахариду та спайсера (АОН) виконують хімічним сполученням, за яким полісахарид активують при контрольованих умовах цианулюючим агентом, 1-циано-4- диметиламіно-піридину тетрафтороборатом (СОАР). Спайсер реагує з цианованим Рб5 через його гідразогрупи, утворюючи стабільний ізосечовинний зв'язок між спайсером та полісахаридом. 20мг/мл розчин Мепс (рнб.0) (3.5 г) обробили свіжо приготовленим 100мг/мл розчином СОАР в суміші ацетонітрил/вода (50/50 (0/0)) для отримання співвідношення СОАР/МепсС 1.5 (м/м). Після 1.5 хвилин, рн підвищили до 10.0. При активації рН додали 5М розчин Масі, щоб досягти кінцеву концентрацію розчину Масі 2М. Три хвилини потому, додали АОН для отримання співвідношення АОН/Мепс 8.9. рН розчину понизили до 8.75 та реакція продовжувалась ще 2 години (утримана при 25 7С).

Розчин РЗСдн був концентрований щонайменше до 150 мл, а потім діалізований з 30 об'ємами 0.2М розчину масі, використовуючи мембрану Рійгоп Отеда з порами 10Ккба, ретентат фільтрували.

Перед реакцією сполучення, очищений розчин ТТ та РеЗСадн розчин (2г шкала) розводили в 0.2М розчині

Масі до досягнення концентрації 15 мг/мл для РОСдн та 20 мг/мл для ТТ.

Очищений правцевий анатоксин додали до розчину РЗСадн з метою дося!ти 2 мг ТТ/мг РоСадн. рН доводять до 5.0. ЕОАС (16.7 мг/мл в Тгі5 0.1 М рН 7.5) додали за допомогою перистальтичного насосу (через 10 хвилин), щоб досягти кінцеве співвідношення 0.5 мг ЕОАС/мг РОЗСдн. Розчин, що отримали в результаті, залишали на 110 хв при к25"С зі струшуванням та рН регулюванням для одержання кінцевого сумарного часу 120 хв. Потім розчин нейтралізували, додаючи 1М розчин Ттгі5-Нсі рН 9.0 (1/10 кінцевого об'єму) та залишили на 30 хвилин при ж25"С, а потім на всю ніч від 2"С до к8"С. Кон'югат робили прозорим, використовуючи фільтр з порами 1Омкм, та очищували на колонці Сефакрил 5400НК (РПпагтасіа, Змедеп). Колонку збалансували в 10 мМ розчині Тгіз-НСЇІ (рН 7.0), 0.075 М Масі та кон'югат (близько 460мл) загрузили в колонку (від я27"С до 8"С). Пул елюювання вибирали за значенням оптичної густини при 280 нм. Збирання почали, коли поглинання зросло до 0.05. Збір продовжували до досягнення Ка 0.20. Кон'югат фільтрували стерилізованим при ж20"С, потім зберігали від ї2"С до я8"С. Кон'югат, що отримали в результаті мав співвідношення полісахарид'протеїн 1 :2-1:4 (м/м).

Виконані різноманітні експерименти додавання ЕСАС понад 10-45 хвилин - в кожному випадку була отримана гарна якість МепсС кон'югатів. Якщо, однак ТТ носій повільно додавали останнім до суміші Мепс-

АРОН 5 ЕОАС, це призводило до гель - кон'югату, що не могло бути очищеним.

Експерименти також виконували, додаючи ЕВАС всі одразу в реакцію але кінцеве співвідношення Т/Р5 (2.7/1) (м/м) кон'югату було нижче ніж для кон'югату, отриманому через реакцію де ЕСАС додавали понад 10 хвилин (3.3/1); до того ж обидві «ТТ та схР5 були нижче ніж, ті що виміряні відносно кон'югату отриманого реакцією де ЕСАС додавали понад 10 хвилин.

Зазначте приблизну 96 Модифікації полісахаридів

МепсАН: після СОАР обробки з АОН близько 3.4795 гідроксильних груп були модифікованими з АОН (з розрахунку дві доступні гідроксильні групи на субодиницю, що повторюється). Для МепА: близько 11.595 гідроксильних груп модифікованих з АОН (приймаючи до уваги наявність тільки однієї доступної гідроксильної групи на одиницю, що повторюється).

Приклад 16 - приготування пневмококового капсулярного РБ5 З полісахаридного кон'югату 1) РБОЗ-ТТан процес : РБОЗ-ТТалн2гОВв

Фракціонування на ЕЄтиі5зійех

РБЗ зважували, грунтуючись на 1095 теоретичному вмісті вологи. Нативний Р5 розчиняли протягом ночі в 2М розчині Масі до початкової концентрації З мг/мл. Перед фракціонуванням розчин нативного РО очищували на фільтрі з порами 5 мкм.

Гомогенізатор ЕМИОГ5БІРСЕХ 0-50 використовували для зменшення молекулярної маси та в'язкості полісахариду перед стадією активації. Ефективність фракціонування залежить від циркулюючого тиску, тиску питательного плунжера та загальної кількості циклів. З метою покращити ефективність фракціонування (а отже скоротити загальну кількість циклів), клітини, що гомогенізують, Етиі5зійех були замінені клітинами фіксованої геометрії (Місгойчцідієв Е20у-0.75 мкм камера для взаємодії). Мета фракціонування полягає у скороченні молекулярної маси та в'язкості Р5 без критичного зниження його антигенності.

Розмір скорочення робили при 6000 ж 500 рзі (фунтів на квадратний дюйм) та наступним вимірюванням в'язкості в процесі. Фракціонування зупиняли, коли досягалась 2.0 20.2 ер.

Фільтрація фракціонованих РБЗ на 0.22 мкм

Фракціоновані Р5 фільтрували на мембрані МіПіраск 40 (пора 0.22 мм) зі швидкістю потоку 10 мл/хв.

ТТ модифікування

Стадію модифікування проводили при 257С з постійним струшуванням у водяній бані з контролем т" температури. ТТ розводили в 0.2М розчині Масі, щоб отримати кінцеву концентрацію ТТ 25 мг/мл. АВСН додавали в твердій формі до розчину ТТ, щоб досягти кінцевої концентрації 0.2М. Після повного розчинення

АВН, рН розчину встановлювали на 6.2-/- 0.1, використовуючи розчин НСІ.

Потім ЕОВАС додали до розчину ТТ/АОН, щоб досягти кінцеву концентрацію 0.02М. рН встановлювали на 6б.2---0.1 використовуючи розчин НСІ та утримували регулюючи рН протягом 1 години.

Після стадії модифікування, рН підвищили до рне.5 використовуючи розчин Маон для зупинення реакції.

Розчин залишали на 2 години при регулюванні рН перед стадією діафільтрації.

Діафільтрація

ТТдан похідну діафільтрували з метою видалення непрореагувавших АОН та ЕОАС сопродуктів.

Діафільтрацію виконували на мембрані СЕМТВАМАТЕ (0.09 м, з порами 10 кба). Розчин діалізували на фоні об'ємів 0.2М розчину Масі.

Наступну за стадією діафільтрації виконували кількісним аналізом АОСН (ТМВ5 аналіз) в проникненні після 5,10,15 та 20 об'ємів діафільтрації.

Фільтрація на 0.22 мкм

В заключення ТТан фільтрували на мембрані (МіПіраск 40) з порами 0.22 зі швидкістю потоку 10 мл/хв.

Потім фільтрований ТТан зберігали при -707С.

РБЗЗ-ТТадн кон'югат

Умови процесу були наступними:

Початкова концентрація Р5ЗЗ 2 мг/мл в 2 М розчині Масі, початкове ТТАн/РЗЗ співвідношення 1.5/1 (м/м),

ЕБАС концентрація 0.5 мг/мг РБ, та ТТ концентрація 10 мг/мл в 0.15М розчині масі. 50мг РБЗЗ розводили в 2М розчині масі, щоб отримати кінцеву концентрацію Р5 2мг/мл. Очищений ТТадн розчин розбавили в 0.2М розчині масі, щоб досягти концентрацію 10 мг/мл. рН розчину Р5ЗЗ доводили до 5, використовуючи розчин НСІ.

ЕБАС додали в твердому стані до розчину Р5З з метою досягти кінцеву концентрацію 0.5 мг ЕВАС/ мг РБ. рН довели до 5.0 ж 0,05 за допомогою розчину НСІ та ТТАн додали вручну через 11 хвилин (аліквота/хв).

Розчин, що отримали в результаті, інкубували 109 хв при ж 25"С зі струшуванням та регулюванням рН, щоб отримати кінцевий сумарний час 120 хв. Потім розчин нейтралізували додаванням 1М розчину Ттгіз-НСІ рн 7.5 та залишили на 30 хв при 25"С. Кон'югат заключно очищували (робили прозорим) на мембрані з порами 5мкм та вприскували в колонку Сефакрил 540ООНЕ. 2) РБОЗ-ТТап процес : РЗОЗАН-ТТ215

Фракціонування на ЕЄтиі5зійех

Як зазначено вище.

Фільтрація фракціонованих РБЗ на 0.22 мкм

Як зазначено вище. РОЗ модифікування

Стадію модифікування проводили при 257С з постійним струшуванням у водяній бані з контролем Т" температури. РЗЗ розводили в Масі розчині 2М щоб отримати кінцеву концентрацію РБ5 З мг/мл. рН розчину

РОЗ встановлювали на 6.0 перед додаванням СОАР (0.25 мг/мг Р5, розчинення до 100 мг/мл в суміші ацетонітрил/ЛугІ). рН підвищили до 9.5, використовуючи Маон перед додаванням АОН (8.9 мг АОН/мг РБ, розчинення до 100 мг/мл в 0.2М розчині Масі). рН утримували на 9.5 та регулювали протягом 60 хвилин.

Відсоток модифікування відповідав 2.495 (2.4 мг АОН/100 мг Р5). Це може бути виміряно по відомій методиці:

ТМВ5 для оцінки АОН; та ОМАВ чи резорцин (Мопзідпу еї а! (1988) Апа!. Віоспет. 175, 525-530) для кількісного аналізу Р5. У цьому випадку, ТМВ5 дозування було 228 мкг/мл та Р5 дозування: 5250 мкг/мл.

Поданий Ми АОН становить 174.2, та Му фрагменту, що повторюється, Р5ЗЗ становить 338.27 (маючи 1

СООН та 4 ОН групи), це становить 1.3 мкмоль АОН /15.52 мкмоль фрагменту, що повторюється, або 1,3 мкмоль АОН / 62.08 мкмоль реакційно здатної гідроксильної групи. 2.0995 РОЗ гідроксильних груп були АОН модифікованими гідроксильними групами.

Діафільтрація

РОЗдн похідні діафільтрували з метою видалення непрореагувавших АОН та СОАР сопродуктів.

Діафільтрацію проводили на мембрані ШЕР-30-С-Н2АГ А (42 см", з порами 30 кба). Розчин діалізували на фоні 20 об'ємів 0.2М розчину Масі.

Наступна за стадією діафільтрацією була виконана кількісним аналізом АОН (ТМВ5 аналіз) в проникненні після 5,10,15 та 20 об'ємів діафільтрації.

Фільтрація на 0.22 мкм

Рбдн заключно фільтрували на мембрані (МіПіраск 40) з порами 0.22 мкм зі швидкістю потоку 10 мл/хв.

Потім відфільтрований РЗЗадн зберігали при 4"7с.

РЗЗадн-ТТ кон'югат

Умови процесу були наступними:

Початкова концентрація Р5ЗЗ 2 мг/мл в 2 М розчині Масі, початкове ТТ/РЗЗадн співвідношення 1.5/1 (м/м),

ЕБАС концентрація 0.5 мг/мг РБ, та ТТ концентрація 10 мг/мл в 0.15М розчині Масі. 5Омг ої РЗЗдн розводили в 0.2М розчині масі, щоб отримати кінцеву концентрацію РБ5 2 мг/мл. Очищений

ТТ розчин розбавили в 0.2М розчині Масі, щоб досягти концентрацію 10 мг/мл. РОЗдн розчин доводили до рн 5, використовуючи розчин НСІ. ЕВАС додали і твердому стані до РоЗдн розчину з метою досягти кінцеву концентрацію 0.5 мг ЕОАС/ мг Р5. рН довели до 5.0 ж 0.05 за допомогою розчину НСІ та через 10 хвилин додали ТТ, використовуючи перистальтичний насос Розчин, що отримали в результаті, інкубували 110 хв при я 2570 зі струшуванням та регулюванням рН, щоб отримати кінцевий сумарний час 120 хв. Потім розчин нейтралізували додаванням 1М розчину Ттгіз-НСІ рН 7.5 та залишили на 30 хв при 2570. Кон'югат заключно очищували (робили прозорим) на мембрані з порами 5мкм та вприскували в колонку Сефакрил 540ОНЕ.

З) РБОЗАН-ТТ ргосев5 : РОЗадн-ТТ217

Фракціонування на ЕЄтиі5зійех

Як зазначено вище.

Фільтрація фракціонованих РБ на 0.22 мкм

Як зазначено вище. РЗЗ модифікування

Як для 215 кон'югату.

Діафільтрація

Як для 215 кон'югату.

Фільтрація на 0.22 мкм

Як для 215 кон'югату.

РЗЗадн-ТТ кон'югат

Умови процесу були наступними:

Початкова концентрація Р5ЗЗ 2 мг/мл в 2 М розчині Масі, початкове ТТ/РЗЗадн співвідношення 1.5/1 (м/м),

ЕБАС концентрація 0.5 мг/мг РБ, та ТТ концентрація 10 мг/мл в 0.15М розчині Масі. 5Омг ої РЗЗдн розводили в 0.2М розчині масі, щоб отримати кінцеву концентрацію РБ5 2 мг/мл. Очищений

ТТ розчин розбавили в 0.2М розчині масі, щоб досягти концентрацію 10 мг/мл. РЗЗдн та ТТ розчини змішали та довели рН до 5 використовуючи розчин НСІ. ЕОАС розчинили в Тгіз 1М буфері рН 7.5. 40мкл ЕВСАС додавали кожної хвилини (10 хвилин, щоб досягти співвідношення ЕВАС/РБ (0.5мг ЕОАС/мг РБ)). Розчин, що отримали в результаті, інкубували 110 хв при ж 25"С зі струшуванням та регулюванням рН, щоб отримати кінцевий сумарний час 120 хв. Потім розчин нейтралізували додаванням 1М розчину Тгі5-НСІ рН 7.5 та залишили на 30 хв при 2570. Кон'югат заключно очищували (робили прозорим) на мембрані з порами 5мкм та вприскували в колонку Сефакрил 5400ОНЕК. 4) РБОЗАН-ТТ процес : РОЗдн-ТТ218

Фракціонування на ЕЄтиі5зійех

Як зазначено вище.

Фільтрація фракціонованих РБЗ на 0.22 мкм

Як зазначено вище.

РБЗЗ модифікування

Стадію модифікування проводили при 25"С з постійним струшуванням у водяній бані з контролем температури. РОЗ розводили в Мас! розчині 2М щоб отримати кінцеву концентрацію РО З мг/мл. ЕВАС додавали в твердому стані, щоб досягти співвідношення ЕВАС/ РБ 0.1мг/мг Р5. Після повного розчинення, рн розчину встановлювали на 5. Потім через 44 хвилини додали АОН (8.9мг АОН/мг РБ5, розчинення до 100мг/мл в 0.2М розчині масі), використовуючи перистальтичний насос (не зважаючи на присутність по суті надмірністі

АРрН, пряме додавання також було б добрим ОК). рН утримували 5.0--/-0.1 та регулювали протягом 120 хвилин (447 - 76). Реакцію зупиняли підвищуючи рН до 7.5 використовуючи гідроксид натрію. Відсоток модифікування відповідав 3.7905 (мг АОН/ мг РБ5). ТМВ5 дозування було 220 мкг/мл та Р5 дозування - 5902 мкг/мл, таким чином 1.26 мкмоля АН / 17.44 мкмоля фрагменту, що повторюється («мкмоль реакційноздатної СООН групи).

Таким чином, 7.22956 РЗЗ карбоксильних груп були АОН модифікованими СООН групами.

Діафільтрація

РОЗдн похідні діафільтрували з метою видалення непрореагувавших АОН та ЕОАС сопродуктів.

Діафільтрацію проводили на мембрані ШЕР-30-С-Н2А А (42 см", з порами 30 КкОа). Розчин діалізували на фоні 23 об'ємів 0.2М розчину Масі. Наступна за стадією діафільтрацією була виконана кількісним аналізом АОН (ТМВ5 аналіз) в проникненні після 5,10,15 та 20 об'ємів діафільтрації.

Фільтрація на 0.22 мкм

Рбдн заключно фільтрували на мембрані з порами 0.22 мкм (МіПіраск 40) зі швидкістю потоку 10 мл/хв.

Потім відфільтрований РЗЗадн зберігали при 4"7с.

РЗЗадн-ТТ кон'югат

Умови процесу були наступними:

Початкова концентрація РЗЗадн 2 мг/мл в 2 М розчині масі, початкове ТТ/РЗЗадн співвідношення 1.5/1 (м/м),

ЕБАС концентрація 0.5 мг/мг РБ, та ТТ концентрація 10 мг/мл в 0.15М розчині масі. 5Омг РЗЗдн розбавили 0.2М розчином Масі, щоб отримати кінцеву концентрацію РБ 2 мг/мл. Очищений ТТ розчин розбавили в 0.2М розчині Масі, щоб досягти концентрацію 10 мг/мл. РОЗдн та ТТ розчини змішали разом. рН довели до 5.0 ж 0.05 за допомогою розчину НСІ та ЕОАС добавили вручну через 10 хвилин (рівні частини-аліквоти додавали кожну хвилину). Розчин, що отримали в результаті, інкубували 110 хв при ж 2570 зі струшуванням та регулюванням рН, щоб отримати кінцевий сумарний час 120 хв. Потім розчин нейтралізували додаванням 1М розчину Ттгіз-НСІ рН 7.5 та залишили на 30 хв при 2570. Кон'югат заключно очищували (робили прозорим) на мембрані з порами 5мкм та вприскували в колонку Сефакрил 540ОНЕ.

Висновки:

Різні кон'югати були отримані з використанням карбодіімідних методів на стадії кон'югації. Останній доданий до реакційного розчину компонент може бути або ТТ протеїном або ЕВАС реагентом. Час додавання може впливати на результуючі кон'югати.

РбЗданттТ215 8, 217 кон'югати:

Одинакові компоненти та умови використовували для приготування обох кон'югатів.

Спосіб, в якому додавали останній компонент, був інший. РоЗднТТ217 кон'югат призвів до продукту, який відповідав критеріям іп-міго. Він був зроблений додаванням ЕВАС через 10 хвилин.

РОЗданТТ215 кон'югат, однак, не міг бути відфільтрований на стерильній мембрані. Для нього, останній доданий до реакційного середовища компонент був ТТ (через 10 хвилин).

Кінцеві ТТ/Р5 співвідношення були дуже різними для обох кон'югатів. (0.98/1 проти 0.50/1). Якщо ЕСАС додають першим до РоОдн (маючи обидві реакційно здатні аміно та карбоксильну групи), то це може призвести до внутрішнього перехресного зшивання гідразину та карбоксильної груп, присутніх на полісахариді, а таким чином, могло б призвести до більшого перехресно зшитого кон'югату зі слабшим кінцевим співвідношенням після додавання ТТ через 10 хвилин.

Цей ефект не спостерігається для РоЗанТТ217 кон'югату. ТТ об'єднання відбувалося краще при додаванні

ЕБАС через 10 хвилин, можливо завдяки меншому внутрішньому перехресному зшиванню, та кращому зовнішньому перехресному зшиванню між гідразогрупами РЗЗадн та карбоксильними групами протеїну.

У випадку 218 кон'югату, аз Ше РОЗ ЕВАС модифікація тільки частково модифікованого полісахариду (зберегти більшість полісахаридних епітопів незушкодженими), проти присутніх як реакційно здатних аміно так і карбоксильних груп, звідси повільне додавання ЕОАС на кінцевій стадії сполучення є також сприятливим.

Повільне додавання ТТ на кінцевій стадії сполучення було корисним (однак) для 208 кон'югату, де ТТ був модифікованим АОН (та включає аміно і карбоксильну групи), оскільки РОЗ залишали з його нативними реакційноздатними -ОН та -«СООН групами як частиною його субфрагменту, що повторюється. Додавання

ЕБАС до РБЗЗ не мало вищезгаданого ефекту перехресного зшивання, а повільне додавання модифікованого

ТТ призвело до конюгату з гарними іп-міго характеристиками - дивись нижче.

Характеристики іп-міго: мг/мл співвід ХВ.

ЗданОО1 10

Здноо| 0.51

ЗднОб2 0.51

Е.ТТ/Р5 арбз/ агро агп/арР5

Кон'югат. співвідн. Вихід РБ (95) Фільтр, вихід (90) Вільний Р5 (бо) (бо) м/м Антигенність | Антигенність 103 вовни в 1 051ев 215105 |Ї117 11111111127 1111-1111 103 ат рев 1611070 216 "відносно до 208 кон'югату

Приклад 1с - приготування 5. їурпї Мі полісахаридного кон'югату за винаходом

Фракціонування на ЕЄтиі5зійех

РБЗ зважували, грунтуючись на 1595 теоретичному вмісті вологи. Нативний Р5 розчиняли протягом ночі в

МІРІ до початкової концентрації 7 мг/мл. До фракціонування, розчин нативного РО очищували на фільтрі з порами 10 мкм зі швидкістю потоку 50 мл/хв. Гомогенізатор ЕМИОЇ5ІРСЕХ 0-50 використовували, щоб скоротити молекулярну масу та в'язкість полісахариду перед стадією активації. Ефективність фракціонування залежить від циркулюючого тиску, тиску питательного плунжерата загальної кількості циклів. З метою покращити ефективність фракціонування (а отже скоротити загальну кількість циклів), клітини, що гомогенізують, Ети5Шех були замінені клітинами фіксованої геометрії (Місгоїйцідіє Е20-0.75 мкм камера для взаємодії). Мета фракціонування полягає у скороченні молекулярної маси та в'язкості РО без критичного зниження його антигенності.

Розмір скорочення здійснювали при 15000 ж 500 рзі (фунтів на квадратний дюйм) та наступним вимірюванням в'язкості в процесі. Фракціонування зупиняють, коли досягається 5.0 ж 0.3 ер.

Фільтрація фракціонованих РБЗ на 0.22 мкм

Фракціоновані РУ фільтрують на мембрані Мійраск 40 (пори 0.22 мм) зі швидкістю потоку 10 мл/хв.

Відфільтровані фракціоновані Р5 зберігають при -2076.

Модифікування полісахариду мі 1.5 г фракціонованих Мі Р5 розчинили при 25 "С в ЕРІ при взбовтуванні (5 мг/мл). 13.35 г АН (8.9 мг

АВН/мМг РБ5) додають до Р5 розчину. Після повного розчинення 1М розчином НСІ довели рН до 5.0 ж 0.05.

ЕБАС (0.1 мг/мг Р5) додали в твердому стані. Розчин залишили на 60 хвилин при 25"С. Потім розчин нейтралізували, додаючи 1М Ттгіз-НСІ рН 7.5, та залишили що найменше на 30 хвилин при 25"С (максимум 2 години). Встановили, що рівень модифікування складає 4.559565 використовуючи ТМВ5 дозування (мг АОН/1О0 мг РБ5). ТМВ5 дозування було 200 мкг/мл та Р5 дозування - 4034 мкг/мл; таким чином 0.0697 мкмоль АОН

/16.46 мкмоль фрагменту, що повторюється (Мм/245). 1.3 мкмоль АОН /16.46 мкмоль реакційноспроможних

СООН груп на Мі, таким чином 795 Мі СООН груп були АОН модифікованими СООН групами.

Діафільтрація

РОМідн похідну діафільтрували з метою видалення непрореагувавших АН та ЕВАС сопродуктів.

Діафільтрацію проводили на мембрані СЕМТРАМАТЕ (0.09 м, пора 10 кКОа). Розчин діалізували проти 20 об'ємів 0.2М розчину Масі. Наступною за стадією діафільтрації виконували кількісним аналізом АСН (ТМВв5 проба) в проникненні після 3,5, 10 та 20 об'ємів діафільтрації.

Фільтрація на 0.22 мкм

РОМідн на кінцевій стадії фільтрували на мембрані з порами 0.22 мкм (Міїпіраск 40) зі швидкістю потоку 10 мл/хв. Відфільтрований РОМІАН зберігають при ї2/48"С протягом не більше 4 днів.

РБОМІАН-ТТ кон'югати

Умови процесу були наступні:

Початкова РоМідн концентрація 2 мг/мл в 0.2 М розчині масі, початкове ТТ/РЗМІАН співвідношення - 2.5/1 (м/м), ЕСАС концентрація 0.25 мг/мл РБ5 та ТТ концентрація 10 мг/мл в 0.2М розчині масі. 1г РОМАН розведений в 0.2М розчині Масі, щоб отримати кінцеву Р5 концентрацію 2 мг/мл (дозування уронової кислоти). Очищений ТТ розчин розводили в 0.2М розчині Масі, щоб досягти концентрацію 10 мг/мл.

ТТ додавали до РОМОАН розчину з метою досягти кінцеве співвідношення 2.5 мг ТТ/ мг Р5. 1М розчином

НСІ рН доводять до 5.0 х 0.05. Потім ЕСАС розчин (7.5 мг/мл в 0.1 М Ттіз рН 7.5) додали (через 10 хвилин перестальтичним насосом), для досягнення 0.25 мг ЕОАС/ мг РОМідн. Розчин, який одержали в результаті, інкубували 50 хв при ж 257С зі струшуванням та рН регуляцією, щоб отримати кінцевий сумарний час 60 хв.

Потім розчин нейтралізували додаванням 1М розчину Тгіз-НСІ рН 7.5 та залишили на 30 хв при 2570.

Кон'югат перенесли при 4"С та залишають на всю ніч при умові слабкого струшування до стадії хроматографування.

Очистка

Перед елююванням на Сефакрилі 540О0НЕ, кон'югат очищували (робили прозорим) використовуючи 10 мкм фільтр Кіеепрак. Швидкість потоку зафіксували на 100 мл/хв. Потім кон'югат вприскували на Сефакрил 5400ОНЕ та відбірочний пул оцінювали по Ка величині. Наступний критерій був використаний для відбору пулу: від 00- 0.05 при 280 нм зібраних на старті та фініші, коли Ка: 0.22.

Стерилізуюча фільтрація

До фільтрації, основну масу перенесли назад до кімнатної температури. Потім кон'югат фільтрували на

Оріїсар 4" стерилізуючій мембрані. Швидкість потоку зафіксували на 30 мл/хв.

Аналітичні

Результуючий кон'югат мав кінцеве ТТ/Р5 співвідношення (м/м) 2.44/1, вміст Р5 - 3.7956 та «РБЗА/сР5 антигенність - 5895.

Приклад 14 - приготування інших полісахаридних кон'югатів

Ковалентне зв'язування Наєторпйиз іп'їшеп гає (Нір) РЕР полісахариду до ТТ було проведене хімічною конденсацією розробленою Спи та іншими (Іптесіїоп апа Іттипйу 1983, 40 (1); 245-256). НІЬБ РЕР полісахарид був активований додаванням СМВг та інкубацією при рН 10.5 протягом 6 хвилин. Потім рН була понижена до рН 8.75 та додали гідразид адипінової кислоти (АОН) й інкубацію продовжували ще протягом 90 хвилин.

Активований РЕР був приєднаний до очищеного антитоксину правця через карбодіімідну конденсацію використовуючи 1-етил-3-(З-диметил-амінопропил)карбодіїмід (ЕСАС). ЕОАС додавали до активованого РЕР, щоб дося!ти кінцеве співвідношення 0.6 мг ЕВАС/мг активованого РЕР. рН довели до 5.0 та додали очищений антитоксин правця, щоб досягти 2мг ТТ/мг активованого РЕР. Результуючий розчин залишили на три дні з м'яким перемішуванням. Після фільтрації через 0.45мкм мембрану, кон'югат очищували на колонці з сефакрилом 5500НЕ (Рпагтасіа, Зууедеп) збалансованій в 0.2М масі.

Мепс -ТТ кон'югати були вироблені, з використанням нативних полісахаридів (більше 150КкОа як виміряно

МАГ 5), або незначною мірою мікрофлюїдизовані. МепА-ТТ кон'югати були вироблені, з використанням або нативних полісахаридів або незначною мірою мікрофлюїдизованих полісахаридів більше б0КкОа як виміряно

МАГ 5 методом прикладу 2. Мепум та Мепу-ТТ кон'югати були вироблені, з використанням фракціонованих полісахаридів близько 100-200кОа як виміряно МАГІ/5З (дивись приклад 2). Фракціонування здюйснювалимікрофлюїдизацією з використанням гомогенізатора ЄЕтиі5зійех 0-50. Потім полісахариди фільтрували через 0.2мкм фільтр.

Активація та пряме сполучення проводили як описано в М/О96/29094 та УМО 00/56360. Коротко, полісахарид концентрацією 10-20мг/мл в 2М масі рн 5.5-6.0 змішали з СОАР розчином (100мг/мл свіжо виготовлений в ацетонітрилілл/РіІ, 50/50) до кінцевого

СОАР/ полісахарид співвідношенні 0.75/1 чи 1.5/1. Після 1.5 хвилин, рН підвищили розчином гідроксиду натрію до рНІ10.0. Через три хвилини додали антитоксин правця, щоб досягти співвідношення протеїн/полісахарид 1.51 для МепмуУ, 1.2/1 для Мепу, 1.5/1 для МепА або р 1.5/1 для Мепс. Реакція продовжувалась від одного до двох годин.

Після стадії сполучення, додали гліцин до кінцевого співвідношення гліцин/РЗ (м/м) 7.5/1 та рН довели до 9.0. Суміш залишили на 30 хвилин. Кон'югат очищували використовуючи 10 мкм фільтер Кіеепрак, а потім загрезили в Сефакрилову колонку 5400НЕ використовуючи для елюювання буфер 150тМ Масі, 10 мМ чи 5ММ Ттіз рн7.5.

Клінічні серії фільтрували на стерилізуючий мембрані Оріїсар 4. Кон'югати, які отримані в результаті, мали середнє співвідношення полісахарид':протеїн 1:1-1:5 (м/м).

Приклад 2 - визначення молекулярної маси використовуючи МАГ 5

Детектори було з'єднано з РХВТ колонкою з виключенням розміру часток, з якої отримували елюат. З одного боку, детектор розсіювання лазерного світла вимірював інтенсивність світла, розсіяного під 16 кутами макромолекулярним розчином, і з іншого боку, інтерференційний рефрактометр, лінійно розміщений, дозволяв визначати кількість вимитого зразка. За цими інтенсивностями можна визначати розмір і форму макромолекул в розчині.

Середню молекулярну масу (Ми) визначали як суму мас всіх різновидів, помножену на їх відповідну молекулярну масу і поділену на суму мас всіх різновидів. 2) СервдМьМмасова молекулярна маса: -Миу-

ТО УМ пи ву Середнь» чисельна молекулярна маса: -Мп-

ОО УМ Ото (в) ! Й іус: -Вм- гм - і й за:

З ередньоквадряткчний радіус: -Ам/- та Кам - це квадрат радіусу визначений за

Хт («ті є маса розсіюючого центру і та -пі- є відстань між розсіюючим центром і та центром тяжіння макромолекули). а) Полідисперсність визначається як співвідношення -Муму / Мп-.

Менінгококові полісахариди аналізували методом МАГ 5, загружаючи в дві РХВТ колонки (Т5КОб6000 та

БО0ОРМІУХІ), які використовували в комбінації. 25мкл полісахариду загрузили до колонки та елюювали 0.75 мл фільтрованої води. Полісахариди виявляли використовуючи світловий детектор розсіювання (УУуай Юамлп

О5Р, оснащений 10мВт аргоновим лазером з довжиною хвилі 488нм) та нижньометричний рефрактометр (мууан ОШар О5Р, оснащений Р100 коміркою і червоним фільтром Х- 498нм).

Молекулярні маси полісахаридів та відновлення всіх зразків розраховували методом Оеруе використовуючи підбір багаточлена порядку 1 в програмі Авіга 4.72.

Приклад З - Клінічні випробування встановлення ефекту лінкера в МепА в МепАСУУМ кон'югаті вакцини

Одна доза різних композицій МепАСУУУ вакцини вводили підліткам 15-19 років в 5 групах по 25 осіб в 1:1:1:1:1 випадкових пробах. Випробувані на композиціях були:

Е1 - МепАСМ/У кон'югований до анатоксину правця з МепА кон'югатом, що містить АН (АОН) спейсер (зроблений відповідно до прикладу 1) - 5/5/5/5 мкг

ЕР2 - МепАСМум кон'югований до анатоксину правця з МепА кон'югатом, що містить АН спейсер (зроблений відповідно до прикладу 1) - 2.5/5/2.5/2.5 мкг

ЕЗ - МепАСМУУ кон'югований до анатоксину правця з МепА кон'югатом, що містить АН спейсер (зроблений відповідно до прикладу 1) - 5/5/2.5/2.5 мкг

ЕР4 - МепАСМУУ кон'югований до анатоксину правця з без спейсеру в будь-якому кон'югаті - 5/5/5/5 мкг

Контрольна група - Мепсемах"м ДСУУУ

На 30 день після прививки, у пацієнтів був взятий зразок крові.

Зразки крові використовували для встановлення ефекту відсоткового співвідношення 5ВА-МепА, ЗВА-

МепсС, 5ВА-Мепум135 та ЗВА-Мепу відгуків через один місяць після введення дози вакцини. Вакцинний відгук визначали як 1) для початкових серонегативних предметів - поствакцинальний титр антитіл 21/32 за 1 місяць або 2) для початкових серонегативних предметів - титр антитіл » 4 кратного довакцинального титру антитіл.

Результати

Як показано в Таблиці нижче, використання спейсеру в МепА кон'югаті призводить до зростання імунного відгуку проти МепА. Відсоткове співвідношення відгуків підвищується з 6б9Уо до 90-9595 коли додавали АН спейсер. Це відображалося в зростанні в ЗВА МТ з 4335 до 10000 та зростанні в СМС з 5 до 20-40.

Несподівано, використання АН спейсеру також призводить до зростання імунного відгуку проти Мепс після перевірки зростанням у відсотковому співвідношенні відгуків та зростанням в 5ВА СМТ. Зростання могло б також бути видним в ЗВА-ОМТ проти Мепу (6742-7122) та проти Мепум (4621-5418) коли ввели спейсер. -

Е15АН/З/Б/5 19097777 19805777 120388....:К:.::::СНЦ/ ниннн"ншЕІШЮи ОВЛВЛЕВОВВ ІВ відгуки мкг/мл ЕСІЗА

ЕЛ 5АН/З/ВУ 16946777 13989771 121 оМепсехахти 19007771 15447. 18811 нин" ЛОВЛОВЛВОВОВВВ ІВ відгуки мкг/мл ЕСІЗА нн"н"6:ЬИИШШИ ши шини шннишишишишиий о, 1. 8 7777771717171717171111807777777771711111111 15928777 18881

Приклад 4 - Клінічні випробування встановлення ефект лінкера в МепА та МепС кон'югати в МепАСУу/у кон'югаті вакцини

Одна доза різних композицій МепАСУУУ вакцини вводили підліткам 15-19 років в 5 групах по 25 осіб в 1:1:1:1:1 випадкових пробах. Випробувані на композиціях були:

Е1 - МепАСМУУ кон'югований до анатоксину правця з МепА та Мепс кон'югатами, що містять АН спейсер (зроблений відповідно до прикладу 1) - 2.5/2.5/2.5/2.5 мкг

Е2 - МепАСМУУ кон'югований до анатоксину правця з МепА та Мепс кон'югатами, що містять АН спейсер (зроблений відповідно до прикладу 1) - 5/5/2.5/2.5 мкг

ЕЗ - МепАСМУУ кон'югований до анатоксину правця з МепА та Мепс кон'югатами, що містять АН спейсер (зроблений відповідно до прикладу 1) - 5/5/5/5 мкг 4 - МепАСМ/М кон'югований до анатоксину правця з МепА кон'югатами, що містять АН спейсер (зроблений відповідно до прикладу 1) - 5/5/5/5 мкг

Контрольна група - Мепсемах"м ДСУУУ

На 30 день після прививки, у пацієнтів був взятий зразок крові.

Зразки крові використовували для встановлення ефекту відсоткового співвідношення ЗВА-МепА, 5В А-

МепсС, 5ВА-Мепум135 та ЗВА-Мепу відгуків через один місяць після введення дози вакцини. Вакцинний відгук визначали як 1) для початкових серонегативних предметів - поствакцинальний титр антитіл 2» 1/32 за 1 місяць або 2) для початкових серонегативних предметів - титр антитіл » 4 кратного довакцинального титру антитіл.

Результати

Введення АН спейсера в Мепс кон'югат призводить до зростання імунного відгуку проти Мепс як показано в таблиці нижче. Це демонструється зростанням в 5ВА МТ з 1943 до 4329 та зростанням в апіі-РЗС ОМС з 7.65 до 13.13. Сильні імунні відгуки проти МепА, Мепуу та Мепу зберігались. о, т. нини ши відгуки мкг/мл ЕГІЗА нин нини ши відгуки мкг/мл ЕСІЗА

Ба БАН/БАН/.Б/2.5 19677777 14679771 1541 оМепсемахм 77770196 13486771 01119311 ню нини о, 1.

БАБАН//ВУВ 18077777 13914777 01167611