UA44838C2 - Спосіб лікування мігрені - Google Patents

Abstract

Цей винахід стосується способу лікування мігрені, який включає введення аналгетичної дози оланзапіну.

Description

Опис винаходу

Цей винахід надає спосіб застосування 2 2-метил-4-(4-метил-1-піперазиніл)-10Н-тієно-І(2,3-51(1,5І1-бенздіазепіну (у подальшому описі "оланзапін") для лікування мігрені.

Цей винахід надає спосіб лікування мігрені.

Існує потреба у більш активних аналгетиках зі зменшеними побічними ефектами та токсичністю, які не викликають звикання. Ідеальний аналгетик повинен зменшувати відчуття болю, забезпечувати заспокоєння 70 болю найрізноманітніших типів, задовільно діяти незалежно від перорального чи парентерального введення, зовсім не викликати або викликати мінімальний рівень побічних ефектів, не мати тенденції до викликання толерантності та залежності від лікарського засобу, та бути відносно недорогим. Особливо переважним засобом для лікування мігрені є сполука, яка зводить до мінімального рівня або повністю ліквідує мігрень.

Заявники відкрили, що оланзапін може забезпечити багато з характеристик лікувального засобу для мігрені. 15 Відомо, що оланзапін має антипсихотичну активність. Оланзапін є відомою сполукою, і у патенті США Мо 5229382 ця сполука розкривається, як придатна для лікування шизофренії, розладів, які нагадують шизофренію, гострого маніакального синдрому, станів легкої безпредметної тривоги та психозів. Патент США Мо 5229382 у повному обсязі включено до цього опису яу посилання. На подив та у відповідності до цього винаходу, заявники відкрили, що оланзапін може бути придатним для лікування мігрені. Оланзапін може задовольнити потребу, яка 20 відчувалась здавна, у безпечному та ефективному способі лікування мігрені.

Цей винахід надає спосіб лікування мігрені, який включає введення ефективної кількості оланзапіну або його фармацевтичне прийнятної солі пацієнту, який потребує такого лікування.

Оланзапін має наведену далі формулу: ул» с 25 Г-/ (о)

Мих

ЛИШ со 30 СН со

В 5 або застосовують його сіль, одержану доданням кислоти. со

Особлива перевага надається оланзапіну, який представляє собою поліморфну модифікацію Форми ІІ і має «І зв типову порошкову рентгенограму, яку представлено наступними міжплощинними відстанями: « а 10,2689 8,577 7,4721 « 7,125 6,1459 не с 6,071 з» 5,4849 5,2181 5,1251 35 4,9874 е 47665 «їз» 4,7158 4,4787

Ме 4,3307 о 70 4,2294 4,141 со 3,9873 3,7206 3,5645 3,5366

Оз о 3,134 3,0848 60 3,0638 3,0111 2,8739 2,8102 2,1217 бо 2,6432

2,6007

Типовий приклад порошкової рентгенограми для Форми ІІ наведено далі, де а означає міжплощинну відстань,

ІЛ. - типову відносну інтенсивність рентгенівського випромінювання. 4 ІЙ 10,2689 100,00 8,577 7,96

ТАт21 1 70 7125 вБО 61459 312 6,071. 512 5АВА9 0,52 52181 6,86 51251. 2А7 49874 ТА 4,1665 4,03 а4т158 680

ААТВТ 14,72 43307. 1,48 4,2294 23,19 4,141. 11,28 3,873 9,01 3,7206. 14,04 с 3,5645 2,27 о 3,5366 4,85 3,3828. ЗАТ 32516. 1,25 3,134 0,81 со 3,0848 045 со 3,638 1,34 3,0111. 3,51 со 2,8739 0,79 «І 2,8102. 17

Зо 2,1217..0,20 З 2,432. 1,26 2,007. 0,77 «

Наведені у цьому описі порошкові рентгенограми було одержано за допомогою рентгенівського дифрактометру Зіетепе О5000, який має мідне Ко джерело випромінювання з довжиною хвилі 7, - 1,541Е. но) с Перевага, додатково, надається тому, щоб поліморфна модифікація оланзапіну Форми Ії вводилась у з» вигляді, по суті, чистої поліморфної модифікації оланзапіну Форми ІІ.

Термін "по суті, чистої", який використано у цьому описі, означає Форму ІІ, пов'язану, приблизно, з менше ніж 596 Форми І, у переважному випадку, приблизно, з менше ніж 295 Форми І, і, у більш переважному випадку, приблизно, з менше ніж 195 Форми І. Додатково, до складу "по суті, чистої" Форми ІІ буде входити, приблизно, е менше ніж 0,595 споріднених речовин, де термін "споріднені речовини" означає небажані хімічні домішки або «г» залишкові кількості розчиннику або води. Зокрема, до складу "по суті, чистої" Форми ІЇ повинно входити, приблизно, менше ніж 0,0595 ацетонітрилу, у більш переважному варіанті, приблизно, менше ніж 0,00595 со ацетонітрилу. Додатково, у переважному варіанті, до складу згаданої Форми ІЇ повинно входити менше ніж 0,590 оз 20 пов'язаної води.

Поліморфна модифікація, яку можна одержати за допомогою способу, опис якого наведено у патенті "382, со позначається, як Форма І, і має, по суті, типову порошкову рентгенограму, яку наведено далі, одержану за допомогою рентгенівського дифрактометру Зіетепе Ю5000, де а означає міжплощинну відстань:

Типовий приклад порошкової рентгенограми для Форми І наведено далі, де 4 означає міжплощинну відстань,

ІЛ/ - типову відносну інтенсивність рентгенівського випромінювання. о 4 ЩЕ о 9,9463 100,00 8,5579 15,18 60 82445 1,96 68862 14,73 6,3787. 4,25 6,2439 5,21

Б БОБ 110 бо 53055 0,95

49815 614 4,8333 68,37 47255 21,88 4,286 3,82 4,533 17,83 44624 502 42915. 9/19 4,2346 18,88 40855 17,29 3,254 649 3,7489. 10,64 3,983 14,65 3,5817. 3,04 3,5064 9,23 3,3392. 4,67 3,2806 1,96 3,2138 2,52 3118 АВ 3,0507 1,96 2,948 2,40 2,8172. 2,89 2,1589.. 2,27 26507. 1,86 с 29 2,336. 1/0 о 2,5956. 1,73

Наведені порошкові рентгенограми було одержано за допомогою мідного Ко джерела випромінювання з довжиною хвилі 5, - 1,541ЄЕ. Міжплощинну відстань у колонці з позначкою "а" надано у Ангстремах. Типову со відносну інтенсивність рентгенівського випромінювання наведено у колонці з позначкою "ІМ/". со

Термін "ссавець", який використано у цьому описі, означає клас ссавців вищих хребетних. До обсягу терміну "ссавець" входить (але їм не обмежується) поняття людина. Термін "лікування", який використано у цьому описі, со означає профілактику пацієнту, сприйнятливого до вищезгаданого стану, поліпшення або ліквідування стану « після його появи. 325 Оланзапін є ефективним у широкому діапазоні дозувань; бажано, однак, вводити якнайменшу дозу. в

Наприклад, денна доза оланзапіну, за нормальними умовами, буде складати, приблизно, від 1мг до ЗОмг/день.

Слід розуміти, однак, що кількість фактично введеної сполуки буде вирішуватись лікарем у світлі відповідних обставин, у тому числі, з урахуванням типу гострого болю, який піддається лікуванню, віку, маси та реакції « індивідуального пацієнту, тяжкості симптомів пацієнту та вибраного шляху введення, і, таким чином, вищезазначені діапазони дозувань не призначені для будь - якого обмеження обсягу цього винаходу. У той час, не) с як наведені сполуки, у переважному варіанті, вводяться перорально людям, які є сприйнятливими до або з» страждають на мігрень, їх можна також вводити найрізноманітнішими іншими шляхами, наприклад, черезшкірно, парентерально, підшкірне, інтраназально, внутрішньом'язово та внутрішньовенне. Такі лікарські форми, за допомогою способів одержання лікарських форм, відомих у цій галузі, можуть розроблятись таким чином, щоб забезпечувати уповільнене або контрольоване виділення. т- Термін "лікування", який використано у цьому описі, означає профілактику мігрені у пацієнта, який має ї» схильність до розвитку такого болю, та поліпшення або ліквідування мігрені, яка виникла, відразу ж після її виникнення, або полегшення характеристичних симптомів згаданої мігрені.

Со Термін "мігрень", який використано у цьому описі, має значення, яке надається згаданому станові фахівцем. г) 20 Результати фармакологічних досліджень показують, що оланзапін має мускаринову активність відносно холінергічних рецепторів. Згадана сполука є активною відносно рецепторів допаміну 0-1 та 0-2, що со засвідчується ІС5О, меншою ніж їмкМ у випадку проб на зв'язування ЗН-5СН233390 (Білард (ВіїІага) та інші,

Їйе Зсіепсез 35:1885 (1984)) та ЗН спіперону (Сімен (бЗеетап) та інші, Маїшге 216:717 (1976)), відповідно.

Додатково, оланзапін є активним на рецепторі 5-НТ-2 та рецепторі 5-НТ1С. Комплексний фармакологічний 22 профіль згаданої сполуки забезпечує медикамент, який може бути придатним при лікуванні мігрені.

Ф! Введена доза буде, звичайно, змінюватись у залежності від відомих факторів, наприклад, фармакодинамічних характеристик конкретного агенту, способу та шляху його введення; віку, стану здоров'я та о маси реципієнта; природи та обсягу симптомів, виду одночасного лікування, частоти лікувальних сеансів та необхідного ефекту. Денна доза, звичайно, може бути такою, щоб доля активного інгредієнту у її складі 6о дорівнювала, приблизно, від їмг до 25мг оланзапіну. Бажаними можуть бути дози, до складу яких входить, приблизно, від мг до 5Омг оланзапіну. «До складу композицій, придатних для внутрішнього введення, може входити, приблизно, від половини (0,5) міліграму до, приблизно, 500 міліграмів активного інгредієнту на одиницю. У цих фармацевтичних композиціях кількість активного інгредієнту, звичайно, буде складати, приблизно, від 0,595 (мас.) до, приблизно, 9595 бо (мас.), у перерахуванні на загальну масу згаданої композиції.

До складу типових композицій входить оланзапін або його фармацевтично прийнятна сіль, одержана доданням кислоти, пов'язані з фармацевтично прийнятним наповнювачем, який може бути носієм або розріджувачем, або розведені носієм, або розміщені у носії, який може мати вигляд капсули, саше або поємника,

Виготовленого з паперу або іншого матеріалу. При виготовленні згаданих композицій, можна використовувати традиційні способи одержання фармацевтичних композицій. Наприклад, активна сполука буде, звичайно, змішуватись з носієм, розводитись носієм або розміщуватись у носії, який може мати форму ампули, капсули, саше або поємника, виготовленого з паперу або іншого матеріалу. Коли носій використовують, як розріджувач, він може бути твердим, напівтвердим або рідким матеріалом, який діє як носій, наповнювач або середовище для /о активної сполуки. Згадана активна сполука може бути адсорбованою на гранульованому твердому поємнику, наприклад, у саше. Як деякі приклади придатних носіїв можна навести воду, розчини солей, спирти, поліетиленгліколі, полігідроксиетоксильовану рицинову олію, желатину, лактозу, амілозу, стеарат магнію, тальк, кремнієву кислоту, моногліцериди та дигліцериди жирних кислот, пентаеритритолові ефіри жирних кислот, гідроксиметилцелюлозу та полівінілпіролідон. До складу згаданих лікарських форм можуть також входити 7/5 Зволожуючі речовини, емульгуючі та суспендуючі речовини; консервуючі речовини, підсолоджуючі речовини або коригенти. Лікарські форми за цим винаходом можна виготовляти таким чином, щоб забезпечити швидке, повільне або пролонговане виділення активного інгредієнту після введення пацієнту за допомогою способів, добре відомих у цій галузі техніки.

Фармацевтичні лікарські форми можуть бути стерилізованими або змішаними, у разі необхідності, з 2о додатковими речовинами, емульгаторами, сіллю для здійснення впливу на осмотичний тиск, буферними розчинами та/(або фарбувальними речовинами і т. ін., які не вступають до шкідливої реакції з активними сполуками.

Для парентерального введення особливо придатними є розчини або суспензії до впорскування, у переважному варіанті, водні розчини з активною сполукою, розчиненою у полігідроксильованій рициновій олії. сч

Для перорального введення особливо придатними є таблетки, драже або капсули, до складу яких входить тальк та/або вуглеводневий носій або в'яжуча речовина і т. ін. До переважних носіїв для таблеток, драже або і) капсул належить лактоза, кукурудзяний крохмаль та/або картопляний крохмаль. Сироп або еліксир можуть бути використаними у тих випадках, коли може бути застосованим підсолоджувальний носій.

Оланзапін, взагалі, відпускається у стандартній дозованій формі, до складу якої входить, приблизно, від со зо мг до ЗОмг у фармацевтично прийнятному носії на стандартну дозовану одиницю.

У найпереважнішому варіанті, тверда пероральна лікарська форма знаходиться у пакувальних матеріалах, о які захищають згадану лікарську форму від вологи та світла. Наприклад, до придатних пакувальних матеріалів со належать пляшки бурштинового кольору з поліетилену високої густини, скляні пляшки бурштинового кольору та інші судини, виготовлені з матеріалу, який затримує проникнення світла. У найпереважнішому варіанті, до « з5 складу пакунку входить пакет з десикантом. Поємник може герметично закриватись за допомогою витяжної «г алюмінієвої фольги для забезпечення необхідного захисту та підтримання стабільності продукту.

Композиції за цим винаходом можуть бути придатними для введення тваринам. До таких тварин можуть належати як свійські тварини, наприклад, велика рогата худоба, так і лабораторні тварини, кімнатні тварини та несвійські тварини, наприклад, дикі звірі У більш переважному варіанті, згаданою твариною є хребетна « тварина. У найпереважнішому варіанті сполука за цим винаходом буде вводитись ссавцеві. У особливо ств) с переважному варіанті, цією твариною є свійський ссавець або людина. Найпереважнішим ссавцем є людина. З цією метою, сполука за цим винаходом може бути введена, як кормовий додаток. ;» Способи перевірки придатності

Неочікувана анальгетична активність оланзапіну відносно мігрені засвідчується випробуваннями, початкове проведеними на мишах. Мишам-самцям не давали корму впродовж 1 - 2 годин, після чого зважували. Мишей, їх маса яких під час випробувань дорівнювала, приблизно, 18 - 22 грамам, використовували для наступних досліджень. Усім мишам послідовно перорально вводили суспензії традиційних анальгетичних засобів та/або пи оланзапіну. Дози кодувались за допомогою коду, невідомого спостерігачеві.

Го! Концентровану суспензію оланзапіну було одержано шляхом розчинення оланзапіну у 1095 молочній кислоті 5о та доведенням розчину до потрібного кінцевого об'єму доданням дистильованої води. Суміш може піддаватись о обробці ультразвуком впродовж, приблизно, 10 - 15 секунд за допомогою ультразвукової системи. Усі дозовані с суспензії було одержано шляхом розбавлення концентрованої суспензії дистильованою водою. Усі суспензії використовують впродовж двох годин від моменту одержання.

Випробування з індукуванням судом у мишей 5Б Прийнятою стандартною процедурою для виявлення та порівняння анальгетичної активності анальгетичних лікарських засобів різних класів, щодо яких існує добра кореляція з анальгетичною активністю у людей, є

Ф) запобігання судом, індукованих феніл-р-бензохіноном у мишей. |Г. Бламберг (Н. Віштбрего) та інші, Ргос. ос. ка Ехр. Віої. Меад., 118, 763 - 766 (1965)).

Мишам, яких було піддано обробці різними дозами оланзапіну або носію, внутрішньоочеревинно впорскували бо стандартну експериментальну дозу феніл-р-бензохінону за 5 хвилин до призначеного періоду спостереження.

Феніл-р-бензохінон готують у вигляді, приблизно, 0,1мг/мл розчину у, приблизно, 595 (у об'ємному відношенні) розчині етанолу у воді. Доза, яка викликає судоми, дорівнює 1,25мг/кг. Її впорскували у об'ємі, приблизно, 0,25мл/10г. З метою оцінки "судома" розглядається, як витягування усього тіла або скорочення животу під час періоду спостереження з започаткуванням, приблизно, через 5 хвилин після впорскування дози 65 феніл-р-бензохінону.

Усі значення ЕОБО (ефективної дози) та їх 9595 довірчі межі визначаються за допомогою прийнятих числових способів. Див., наприклад, В.Ф. Томпсон (МУ.Е. Тпотрзоп), Васіегіоіодіса! Кем., 11, 115 - 145 (1947).

Прийнятою моделлю для оцінки аналгезування мігрені є модель перев'язування сідничного нерву, яка застосовується наступним чином:

Судоми, індуковані оцтовою кислотою:

Іншою стандартною процедурою для виявлення та порівняння анальгетичної активності анальгетичних лікарських засобів різних класів, щодо яких існує добра кореляція з анальгетичною активністю у людей, є запобігання судом, індукованих оцтовою кислотою у мишей. Мишам, перед випробуванням, перорально вводять різні дози оланзапіну або плацебо, після чого, за 5 хвилин до призначеного періоду спостереження, 7/0 ВнУтрішньоочеревинно впорскують оцтову кислоту (0,595 розчин, ТЛОмл/кг. З метою оцінки "судома" розглядається, як витягування усього тіла або скорочення животу під час періоду спостереження з започаткуванням через 5 хвилин після впорскування оцтової кислоти. Пригнічення судоминної поведінки свідчить про анальгетичну активність.

Див., Хобріч Д. Р. (Нацбгісп О. К.), Уорд С. Дж. (У/ага 5. 9.), Бейцман Е. (Ваії2тап Е.), Белл М. Р. (Веї! 75. М. К), Бредфорд Дж. (Вгафога .), Феррарі Р. (ГРеггагі К.), Міллер М. (МіПег М.), Оеррон М. (Регопе М.), Пірсон

А. К. (Ріеггоп А. К.), Селене Дж. К. (бЗаєіїепз 3. К.) та Люттінжер Д. (І шЩіпдег О.): "Рпаптасоіроду ої ргамадоїїпе: а пем/ апаІдевзіс адепі" Тпе дошпа! ої Рпагптасоїоду апа Ехрегітепіа! Тнегареціїсв 255 (1990) 511 - 522.

Гадають, що нейрогенна менінгеальна транссудація викликає мігрень; таким чином, спочатку, за допомогою го стандартних способів, вимірюється зв'язувальна спорідненість оланзапіну до рецепторів серотоніну, які пов'язані з цим станом. Наприклад, здатність сполуки до зв'язування з підтипом рецептору 5-НТ. опе реалізується, по суті, як описано у Н. Адама (М. Адпат) та інших, Ргосеедіпоз ої (пе Майопа!| Асадету ої

Зсіепсез (БА), 90, 408 - 412 (1993). З метою порівняння, зв'язувальна спорідненість оланзапіну до інших рецепторів серотоніну визначається, по суті, як описано далі, за виключенням того, що замість застосованого с тут клону рецептору 5-НТ.гє використовують інші клоновані рецептори.

Одержання мембран о

Мембрани одержували з трансфектованих клітин ІК, які вирощували до 10095 злиття. Клітини двічі промивають фізрозчином, забуференим фосфатом, зішкрібають з культуральних планшетів до 5мл фізрозчину, забуференого фосфатом, який має температуру таяння льоду, та центрифугують при 200хд впродовж 5 хвилин с зо при 4"С. Осад ресуспендують у 2,5мл Трис-буферу, який має температуру таяння льоду (20мМ Трис-НСІ-буфер, рН О- 7,4 при 237"С, 5мММ етилендіамінтетраоцтової кислоти) та гомогенізують за допомогою гомогенізатору і. компанії МУпеаїоп. Лізат піддають центрифугуванню при 200худ впродовж 5 хвилин при 47"С для осадження Ге) фрагментів великого розміру, які видаляють. Супернатант збирають та центрифугують при 40000хд впродовж 20 хвилин при 47С. Осад, одержаний внаслідок згаданого центрифугування, промивають за допомогою в Трис-буферу, який має температуру таяння льоду, та ресуспендують у кінцевому буфері, до складу якого « входить 50ММ Трис-НСІ-буферу та 0,5мММ етилендіамінтетраоцтової кислоти, рН - 7,4 при 23"С. Мембранні препарати зберігають на льоду та використовують впродовж двох годин для постановки проб на зв'язування ліганду, міченого радіоактивним ізотопом. Концентрації білку визначають за методом Бредфорда (Вгаатога) (Апа!. Віоспет., 72, 248 - 254 (1976)). «

Зв'язування ліганду, міченого радіоактивним ізотопом. шщ с Зв'язування | ЗН 5-НТІ здійснюють з використанням дещо змінених умов проби з 5-НТ 1р, про яку було ц повідомлено Геррік-Девісом (Негтіск-Оаміз) та Тітелером (Тіеіег) (У. Меигоспет., 50, 1624 - 1631 (1988)), за "» виключенням маскувальних лігандів. Дослідження зв'язування ліганду, міченого радіоактивним ізотопом, здійснюють при 37"С у загальному об'ємі буферу, який дорівнює 250мл (50ММ Трис-буферу, 10ММ Мосі», 0,2ММ етилендіамінтетраоцтової кислоти, 1О0мММ паргіліну, 0,195 аскорбату, рН - 7,4 при 37"С), у 96б-лункових т. мікротитрувальних планшетах. Дослідження насичення здійснюють з використанням 12 різних концентрацій І ЗН їх 5-НТ у межах від 0,5нНМ до 100нНМ. Дослідження заміщення здійснюють з використанням 4,5 - 5,5НМ | ЗНІ 5-НТ.

Криву зв'язування лікарських засобів у конкуренційних експериментах одержують з використанням 10 - 12 бо концентрацій сполуки. Час інкубування складає 30 хвилин як у разі досліджень насичення, так і у разі с 20 досліджень заміщення, виходячи з результатів початкових досліджень, під час проведення яких було визначено умови рівноважного зв'язування. Неспецифічне зв'язування визначають у присутності 10мММ 5-НТ. Зв'язування со ініціюють шляхом додання 5О0мл мембранних гомогенатів (10 - 20мг). Згадану реакцію завершують шляхом прискореного фільтрування через попередньо просочені (0,596 поліетиленіміну) фільтри з застосуванням клітинного харвестеру 48К Вгапае! (Гейтерсбург, Меріленд). Після цього фільтри промивають впродовж 5 секунд 22 буфером, який має температуру таяння льоду (Х0ММ Трис-НСІ-буферу, рН - 7,4 при 4"С), висушують та

ГФ! вміщують до пробірок, у яких знаходиться 2,5мл реактиву Кеаді-Заге (компанія Весктап, Фулертон, Каліфорнія) і вимірюють рівень радіоактивності за допомогою рідинного сцинтиляційного лічильника Весктап ІЗ 5О0О0О0ТА. о Ефективність підрахунку |ЗНІ 5-НТ складає, у середньому, 45 - 5096. Дані по зв'язуванню аналізують за допомогою комп'ютеризованого нелінійного регресивного аналізу (Ассцій апа Ассисотр, компанія І паеп 60 Вотмаге, Чагрін Фоллз, Огайо). Значення ІС бо перетворюють на значення К,; за допомогою рівняння

Ченга-Прусофа (Спепо-Ргизої) (Віоспет. РНпагтасої)!., 22, 3099 - 3108 (1973)).

Як повідомлялось Р.Л. Вайншенком (К.Ї. МУеіпепапк) та іншими, УУ093/14201, рецептор 5-НТ р оє функціонально пов'язаним з білююм С, що було визначено вимірами здатності серотоніну та серотонергічних лікувальних засобів до пригнічення стимульованого форсколіном продукування цАМФ клітинами МІНЗТЗ, бо трансфектованими рецептором 5-НТ/р. Активність аденілатциклази визначають за допомогою стандартних методів. Максимальний ефект досягається серотоніном. Е пах визначають шляхом поділу пригнічення оланзапіну на максимальний ефект з наступним визначенням відсоткового рівня пригнічування. (Н. Адам та інші, див. перед тим; Р.Л. Вайншенк та інші, Ргосеедіпоз ої (те Маїйопа| Асадету ої Зсіепсез (О5А), 89, 3630 - 3634 (1992)) та довідкова література, яку наведено у цьому описі.

Визначення утворення ЦАМФ

Трансфектовані клітини МІНЗТЗ (визначений В лах 3 ОДНофакторних конкурентних досліджень - 488 молярних коефіцієнтів активності/мг білку) інкубують у модифікованому за способом Дульбекко середовищі Ігла (ОМЕМ), 5ММ теофіліну, 10мММ ГЕПЕС-буферу (4-(2-гідроксиетил|-1-піперазинетансульфокислота) та 71ОмММ паргіліну 7/0 Впродовж 20 хвилин при З7"С, 570 СО». Після цього визначають криві залежності ефекту від концентрації лікувального засобу шляхом додавання 6 різних кінцевих концентрацій лікувального засобу з безпосереднім додаванням після цього форсколіну (10ММ). Далі, клітини додатково інкубують впродовж 10 хвилин при 37"С, 590

СО». Середовище відсмоктують і реакцію зупиняють шляхом додання 100мМ Неї. Для демонстрування конкурентного антагонізму, паралельно визначають криву залежності між реакцією та концентрацією для 5-НТ з /5 застосуванням фіксованої дози метіотепіну (0,32мМ). Планшети зберігають при 4"С впродовж 15 хвилин, після чого центрифугують впродовж 5 хвилин при 500худ з метою осадження клітинного дебрісу; супернатант поділяють на аліквотні проби і зберігають при -20"С перед визначенням утворення ЦАМФ за допомогою радіоіїмунної проби (набір для постановки радіоїмунної проби на цАМФ; компанія Адумапседа Мадпеїйісв, Кембрідж,

Меріленд). Кількісне визначення рівня радіоактивності здійснюють за допомогою автоматичного лічильника 2о гамма-випромінювання СОВКА компанії Раскага, спорядженого програмою скорочення обсягу даних. Наведене далі випробування здійснюють для визначення здатності набору сполук до пригнічення транссудації білку, яке представляє собою функціональну пробу нейронного механізму мігрені.

Проба на транссудацію білку

Пацюків лінії Зргадое-Оаулеу (225 - 325г) від компанії Нагіап або морських свинок (225 - 325г) від сч об Компанії Спапев Кімег ІГарогаюгіез анестезують пентобарбіталом натрію внутрішньоочеревинно (б5мг/кг або 45мг/кг, відповідно) та вміщують до стереотаксичної рамки (компанія Юаміа Корі Іпзігитепів) з різаком, який і) встановлено на -3,5мм для пацюків та -4,0мм для морських свинок. Після надрізування волосистої частини шкіри голови по середній лінії у сагітальній площині, у черепі висвердлюють дві пари білатеральних отворів (бмм дозаду, 2,0 та 4,О0мм вбік у пацюків; 4мм дозаду, 3,2 та 5,2мм вбік у морських свинок, усі координати со зо Зорієнтовано відносно брегми). Через згадані отвори до обох півкуль на глибину Умм (пацюки) або 10,5мм (морські свинки) від твердої мозкової оболонки вводили пари ізольованих (за виключенням кінців) о стимулювальних електродів з нержавіючої сталі (компанія Кподез Меадіса! Зузіетв, Іпс.). со

Оголюють стегнову вену і внутрішньовенно впорскують дозу оланзапіну (Тмл/кг). Приблизно через 7 хвилин впорскують (також внутрішньовенно) дозу (50мг/кг) флуоресцентного барвника "Еванс синій". Згаданий барвник « зв утворює комплекс з білками крові і функціонує як маркер транссудації білків. Точно через 10 хвилин після «Е впорскування експериментальної сполуки, лівий ганглій трійчастого нерву впродовж З хвилин піддають стимулюванню електричним струмом силою 1,0мА (5Гц, тривалість 4мсек) за допомогою стабілізатору напруги/гальваностату Моделі 273 (компанія ЕС«О Ргіпсеюп Арріїей Кезеагсі).

Через п'ятнадцять хвилин після стимулювання тварин забивають та знекровлюють 20мл фізрозчину. Верхню « частину черепу видаляють для полегшення збору мембран твердої мозкової оболонки. Зразки мембран в с видаляють з обох півкуль, промивають водою і розкладають на предметному склі мікроскопу. Після висушування тканину накривають покривним склом з 7095 розчином гліцерину/води. ;» Для кількісного визначення вмісту барвнику "Еванс синій" у кожному зразку застосовують флуоресцентний мікроскоп (компанія 7еізв), споряджений дифракційним монохроматором та спектрофотометром. Застосовується збуджувальна хвиля довжиною 5З5нм; інтенсивність випромінювання визначається на бООнм. Згаданий ї5» мікроскоп споряджено столиком з приводом від електродвигуну та поєднано з персональним комп'ютером. Це полегшує 25-пунктове зміщення (500мм крок) керованого комп'ютером столику під час вимірювання ве флуоресценції кожного зразку твердої мозкової оболонки. Середні та стандартні квадратичні відхилення вимірів о визначаються комп'ютером.

Транссудація, індукована електричним стимулюванням ганглію трійчастого нерву, має іпеілатеральний о характер (тобто відбувається тільки на тій стороні твердої мозкової оболонки, на якій стимульовано ганглій с трійчастого нерву). Завдяки цьому друга половина (нестимульована) твердої мозкової оболонки може використовуватись, як контроль. Вираховували співвідношення кількості транссудату у твердій мозковій оболонці на стимульованій стороні у порівнянні до нестимульованої сторони. За допомогою контрольних ов визначень з фізрозчином одержали співвідношення, яке дорівнювало, приблизно, 2,0 у пацюків та 1,8 у морських свинок. У протилежність цьому, сполука, яка ефективно запобігала транссудації у твердій мозковій оболонці зі (Ф) стимульованої сторони, мала співвідношення, яке дорівнювало, приблизно, 1,0. Визначали дозозалежну криву ка та здійснювали приблизне визначення дози, яка забезпечувала 5095 пригнічування транссудації (ІО 5о0)0

Для визначення існування взаємозв'язку між зв'язувальною спорідненістю до кожного з рецепторів 5-НТ ра; во ЗНТірь, 9-НТівє та 9-НТув, та нейронною транссудацією білку, викреслювали криву залежності між зв'язувальною спорідненістю до кожного підтипу рецептору та їх Осо на моделі транссудації білку. Кожну серію даних піддавали лінійному регресивному аналізу з наступним вирахуванням коефіцієнту кореляції В 2.

Наведена далі проба забезпечує можливість визначення здатності оланзапіну до опосередковування вазоконстрікції підшкірної вени лапи кролів. 65 Скорочення підшкірної вени лапи кролів.

Кролів-самців породи новозеландська біла (3 - б фунтів; 1,361 - 2,722кг) (компанія Наліеюп, Каламазо,

Мічиган) забивали летальною дозою пентобарбіталу натрію (325мг), яку впорскували до вушної вени. Тканини відокремлювали від сполучної тканини, канюлювали іп зйи поліетиленовою трубкою (РЕ5БО, зовнішній діаметр - 0,97мм) і вносили до чашок Петрі, які вміщували бікарбонатний буфер Кребса (опис якого було наведено перед тим). Кінці двох голок Мо 30 з нержавіючої сталі для підшкірних ін'єкцій, яким було надано І-подібної форми, вводили до поліетиленової трубки. Судини за допомогою голок обережно виштовхують з канюлі. Після цього голки роз'єднують таким чином, що нижня з них виявляється прив'язаною ниткою до нерухомого скляного стрижня, у той час, як верхня за допомогою нитки з'єднується з датчиком.

Тканини вносять до препарувальних ванночок, які вміщують 7Омл модифікованого розчину Кребса /о наступного складу: 118, 2ммоль Масі, 4,6бммоль КСІ, 1,6бммоль Сасі»Ньо, 1,2ммоль КНоРО»;, 1,2ммоль Мазо», 10,0ммоль декстрози та 24, 8ммоль МансСоО»з. Температуру розчинів препарувальних ванночок підтримували на рівні 37"С та аерували 9595 О» та 595 СО». До підшкірної вени ноги прикладали початкову оптимальну силу спокою, яка дорівнювала г. Ізометричні скорочення реєстрували, як зміни у грамах сили на динографі компанії

ВесКктап з датчиками ШС-3 компанії Зіаїййат та допоміжним обладнанням з мікрошкалою. Тканини, перед підданням впливу лікарських засобів, урівноважувались впродовж 1 - 2 годин. За допомогою тканин визначали інтегральні криві залежності між реакцією та концентрацією агоністу. Кожний зразок тканини було використано для одержання не більше, ніж двох кривих залежності між реакцією та концентрацією агоністу. Усі результати виражають, як середнє ЕС 5оу; максимальну реакцію виражають, як відсоток реакції на 6б7мМ КСІ, початкове введеного до кожної тканини.

За допомогою згаданої вазоконстрікційної проби визначають два важливі параметри: скорочення підшкірної вени (ЕСвбо) та максимальне скорочення, як 9о максимальної реакції на КСІ. Скорочення підшкірної вени (ЕС во) є показником дози, необхідної для скорочення тканини на 5095 від максимальної реакції, яку здатна опосередкувати специфічна сполука. Максимальна реакція, яку спроможна продемонструвати підшкірна вена, вимірюється після введення високої концентрації (67мММ) КСІ. 96 максимального скорочення на КСІ є відношення с об максимальної реакції, яку здатна опосередкувати специфічна сполука, поділеної на максимальну реакцію, яку о може видати згадана тканина.

Показником цієї специфічності є відношення вазоконстрікції до ефективності пригнічення нейронної транссудації білку. Це відношення називають Індексом Специфічності, де: . . Відкориговане ЕСЬ0 вазоконстрікції (м со зо Індекс СпецифічностіІ-Й- - --- 8 - Я - - -- -- 4 - й . 2 7 5- - -

ІОсо транссудац її сммоль/ кг) о "Для коригування значень ЕС 50 скорочення підшкірної вени таким чином, щоб до уваги приймалось (ее) максимальне скорочення, яке викликається кожною окремою сполукою відносно скорочення, викликаного КСІ, значення ІО 5о вазоконстрікції ділиться на 96 максимального скорочення, викликаного КСІ, для одержання З "відкоригованого ЕСво вазоконстрікції (М)". «І

Для способу за цим винаходом придатною є сполука або композиція з Індексом Специфічності, який перевищує 1, але перевага надається більшим значенням Індексу Специфічності. Більший Індекс Специфічності свідчить про більш високу специфічність щодо ефективності пригнічення нейронної транссудації білку у « порівнянні до вазоконстрікції.

Як узагальнення, придатність сполуки або композиції для використання у способі лікування болю або - с пов'язаних порушень без суттєвих побічних ефектів, викликаних вазоконстрікцією, визначається її Індексом а Специфічності. Індексом Специфічності є відношенням рівня вазоконстрікції до рівня ефективності щодо "» пригнічення нейронної транссудації білку. Показником здатності сполуки або композиції до пригнічення нейронної транссудації білку є функціональна проба на фізіологічні явища, наслідком яких є мігрень.

Подиву гідне, але результати таких експериментів дозволяють зробити припущення про те, що оланзапін т» може забезпечити суттєвий анальгетичний ефект відносно мігрені. 1» Клінічні спостереження.

Було проведено подвійне багатоцентрове клінічне випробування для оцінки безпечності та ефективності (ее) оланзапіну. Пацієнти довільно розподіляються на групи до введення оланзапіну або плацебо. Пацієнти постійно о 50 контролюються на сприйняття болю за допомогою стандартних методів.

Результати такого клінічного випробування дозволяють зробити припущення про те, що оланзапін може бути

ІЧ е) відносно безпечною сполукою для лікування мігрені.

Матеріали для цього винаходу можуть бути закупленими або одержаними різними способами, добре відомими пересічним фахівцям у цій галузі. Оланзапін може бути одержаним, як описано Чакрабарті (СакКгабагії) у патенті США Мо 5229382 (382), який у повному обсязі включено до цього опису як посилання.

Додатково, наведені далі процедури одержання препаратів ілюструють спосіб одержання особливо переважної о поліморфної модифікації оланзапіну Форми ЇЇ. іме) До способів визначення характеристик згаданої сполуки належать, наприклад, аналіз порошкової рентгенограми, термогравіметричний аналіз (ТА), диференційна сканувальна калориметрія (0505), 60 титрометричний аналіз на вміст води та аналіз даних ядерного магнітного резонансу (Н -ММЕ) на вміст розчиннику.

Наступні приклади наведено з ілюстративною метою і вони не повинні розглядатись як такі, що обмежують обсяг заявленого винаходу.

Препарат 1 65 Оланзапін технічної чистоти

- нн, Млн-у ут не У, 5 х 5

Х м н

Проміжна речовина 1

До придатної тригорлої колби додавали наступне:

Диметилсульфоксид (аналітична чистота): 6 об'ємів

Проміжна речовина 1: т5г

М-метилпіперазин (реактив): 6 еквівалентів

Проміжну речовину 1 можна одержати за допомогою способів, відомих досвідченому фахівцю. Одержання

Проміжної речовини 1 розкривається, наприклад, у патенті "382.

Для видалення аміаку, який утворюється під час реакції, було додано підповерхневий азотний барботажний трубопровід. Реакційну суміш нагрівали до 1207"С і цю температуру підтримували впродовж проходження згаданої реакції. Проходження реакції контролювали засобами високоефективної рідинної хроматографії, доки непрореагованим залишилось «595 проміжної речовини 1. Після завершення реакції суміш повільно с ов оХхОлоДджували до 20"С (приблизно, впродовж 2 годин). Після цього реакційну суміш переносили до відповідної тригорлої колби з круглим дном, яку ставили на водяну баню. До цього розчину з перемішуванням додавали 10 о об'ємів метанолу аналітичної чистоти і реакційну суміш перемішували при 207С впродовж 30 хвилин. Впродовж

ЗО хвилин повільно додавали три об'єми води. Реакційну суспензію охолоджували до 0 - 5"С і перемішували впродовж ЗО хвилин. Утворений продукт фільтрували і вологий фільтрпресний корж промивали охолодженим о зо метанолом. Вологий фільтрпресний коржик сушили іп масца при 457" впродовж ночі. Згаданий продукт було визначено, як оланзапін технічної чистоти. Вихід: 76,790; вміст активної речовини: 98,1905. о

Препарат 2 со

Поліморфна модифікація оланзапіну Форми ЇЇ 27Ог зразок /2-метил-4-(4-метил-1-піперазиніл)-Т1ОН-тієно-(2,3-51(1,5І1-бенздіазепіну технічної чистоти -

З5 суспендували у безводному етилацетаті (2,7л). Згадану суміш нагрівали до 76"С і її температуру підтримували « на рівні 767"С впродовж 30 хвилин. Суміш витримували до охолодження до 25"С. Утворений продукт виділяли за допомогою вакуумного фільтрування. Згаданий продукт, за допомогою порошкового рентгенографічного аналізу, було визначено, як Форму ІІ. Вихід: 197 г.

Спосіб одержання Форми ІІ, опис якого наведено перед тим, забезпечує одержання фармацевтичне « прийнятного продукту, який має вміст активної речовини 29775, загальний вміст споріднених речовин «0,595 та Ше) с вихід згаданої речовини 273905. й Приклад 1 "» Частину гідроксипропілцелюлози розчиняли у дистильованій воді для утворення розчину для гранулювання.

Залишок гідроксипропілделюлози (у цілому, 4,095 (мас.) у переліку на кінцеву масу таблетки), яка мала надмілкий гранулометричний склад, змішували з оланзапіном (1,1895 (мас.)), лактозою (79,3290 (мас.)) та «г» частиною кросповідону (5905 (мас.)) у грануляторі з високим зсувним зусиллям. Усі інгредієнти, з додержанням заходів безпеки, просіювали перед доданням та змішували у грануляторі у сухому стані. Після цього згадану е суміш гранулювали з розчином гідроксипропілделюлози у грануляторі з високим зсувним зусиллям. Гранулят о розсівався по розміру у вологому стані за допомогою стандартних способів. Після цього вологий гранулят висушували у сушарці з псевдозрідженим шаром і розсівали по розміру. Згаданий матеріал засипали до о бункерної мішалки. со До розсіяного по розміру грануляту додавали плинні порошки, до складу яких входила мікрокристалічна целюлоза (гранулят) (1095 (мас.)), стеарат магнію (0,595 (мас.)) та залишок кросповідону. Суміш перемішували та пресували за допомогою відповідного спорядження на таблетковій машині.

Нанесення підпокривного шару:

Гідроксипропілметилцелюлозу (1095 (мас.)) змішували з дистильованою водою до утворення розчину. іФ) Таблетки, призначені для нанесення підпокривного шару, розподіляли на приблизно рівні долі і набризком ко покривали розчином гідроксипропілметилцелюлози. Згадану операцію здійснювали у перфорованому покривному піддоні. во Нанесення основного покриття на таблетки

Барвну суміш білого кольору (гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь, полісорбат 80 та діоксид титану) змішували з дистильованою водою до утворення покривної суспензії. Таблетки з нанесеним підпокривним шаром розподіляли на приблизно рівні долі і набризком покривали покривною суспензією, опис якої наведено перед тим. Згадану операцію здійснювали у перфорованому покривному піддоні. 65 Таблетки з нанесеним покриттям злегка припорошували карнаубським воском і відтискували відповідні ідентифікаційні написи.

Claims (4)

Формула винаходу до, . . - - . .

1.Спосіб лікування мігрені, який включає введення ссавцю, який потребує такого лікування, ефективної кількості оланзапіну.

2. Спосіб за п. 1, в якому оланзапін є поліморфною модифікацією оланзапіну Форми ІІ, яка має наведену далі типову рентгенівську дифрактограму, де а означає міжплощинну відстань: а 10,2689 8,577 7,4721 7,125 6,1459 6,071 5,4849 5,2181 5,1251 4,9874 4,7665 4,7158 4,4787 4,3307 4,2294 см 4141 (8) 3,9873 3,7206 3,5645 с 3,5366 ' 3,3828 со 3,2516 со 3,134 3,0848 « 3,0638 ' « 3,0111 2,8739 2,8102 2,1217 « 20 2,6432 ш-в с 2,6007

З. Спосіб за п. 1, в якому ефективна кількість оланзапіну становить, приблизно, від 5 мг до, приблизно, :з» ЗО мг/день.

4. Спосіб за п. З, в якому аналгетична доза оланзапіну становить, приблизно, від 5 мг до, приблизно, 25 мг/день. Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних ве мікросхем", 2002, М З, 15.03.2002. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і оо науки України. о 50 ІЧ е) Ф) іме) 60 б5