UA49927C2 - Носій документальної інформації і спосіб маркування платіжного засобу - Google Patents

Abstract

Носій документальної інформації (1) має захищений засіб збереження даних (2), що забезпечує запис ряду різних ідентифікаційних номерів (12, 13, 14) або їх частин у певній послідовності, і додатковий засіб збереження даних (3) для запису додаткового номера. Ідентифікаційні номери містять у собі цілі числа, що ідуть одне за одним, а додатковий номер містить у собі найменшу значущу цифру одного із зазначених цілих чисел. Захищений засіб збереження даних переважно містить магнітну стрічку з постійною структурою. Додатковий номер можна виводити заданим способом тільки з одного із ідентифікаційних номерів, завдяки чому вдається однозначно визначити, який саме з ідентифікаційних номерів є характерним для даного носія інформації.

Description

Опис винаходу

Даний винахід відноситься до носіїв документальної інформації, а більш конкретно (але не тільки до них) - 2 до кредитних і подібних карток, оснащених захищеними засобами збереження даних. Він стосується також способу маркування платіжного засобу.

У документі ЗВ-А-1 331 604 описаний відомий носій інформації, у якому кредитна картка оснащена захищеними засобами збереження даних, які являють собою шар з віддаленими один від одного ділянками, на яких дисперговані анізотропні магнітні частинки, розташовані усередині спеціальної сполученої речовини у строго визначеному напрямку. На інших ділянках цього шару не передбачено такого розташування частинок, або вони розташовані в іншому заданому напрямку, що помітно відрізняється від вищевказаного. Такі системи називають, як правило, магнітними "водяними знаками" (записи, що не стираються) або говорять, що вони утворюють "постійні магнітні структури", оскільки, на відміну від традиційного магнітного запису, тут конфігурація залишкової намагніченості виявлена шляхом одноосьового намагнічування, або "прояви", 19 документа, може бути відновлена перемагнічуванням навіть після стирання (наприклад, в результаті впливу полем перемінного струму, що стирає). Такі магнітні "водяні знаки" особливо зручні для запису даних у цифровій формі, тому що кожному з напрямків розташування частинок може бути привласнене власне значення - двійкова одиниця або двійковий нуль. Подібні засоби збереження даних досить надійні, оскільки стирання конфігурацій з інформацією неможливе внаслідок того, що наявна структура постійно орієнтована в заданому напрямку.

Завдяки "умонтованому" характеру запису засіб збереження даних легко можна приготувати у вигляді окремої стрічки з "водяними знаками", на якій є деяка послідовність двійково-кодованих чисел, яка, будучи вирізаною із стрічки і нанесеною на основу типу документа або картки, створює необхідний ступінь захисту. Усі ці ідентифікаційні номери різні, вони відділені один від одного маркером, або "сигнальною міткою", яка с утворена специфічною послідовністю двійкових цифр і сама ніколи в послідовності не фігурує. Внаслідокцьогов (3 будь-який момент можлива ідентифікація "сигнальної мітки", завдяки чому, виходячи з її місця на носії інформації, завжди є можливість відновити цифри, обрані емітентом носія інформації в якості такого ідентифікаційного номера, що був би характерним для цього носія або символізував би захищені дані (наприклад, особливий набір символів, що проявляються на документі). в

Однак, з огляду на необхідність встановлення допусків при виготовленні" стрічки і сполучення стрічки з с основою, немає можливості домогтися того, щоб "сигнальна мітка" або "сигнальні мітки" завжди з'являлися на документі в тому самому місці, якщо не використовувати для цього досить дорогу апаратуру. о

На практиці у випадках, коли на кожному кінці документа є по одній "сигнальній мітці? захищені дані ду позначають за допомогою цифр, що знаходяться між цими мітками. Проте буває, що на документі з'являється 32 лише одна "сигнальна мітка", і тоді для позначення захищених даних, що ідентифікують цей документ, в доводиться брати, в залежності від її точного положення, певну кількість цифр, обраних по обидва боки від "сигнальної мітки". Таким чином, кожному положенню спочатку знайденої "сигнальної мітки" відповідає свій власний принцип вибору двійкових чисел з метою виділення бітів що утворюють захищені дані. Надалі « послідовність бітів, що характеризує захищені дані, можна використовувати в якості контрольної інформації або З для добування такої інформації, яку користувачу, можливо, буде потрібно представити, наприклад, перед с підтвердженням терміна дії картки. Така контрольна інформація повинна бути, як правило, цілюом однозначною і з» характерною тільки для даного носія.

Проте подібна технологія виявляється негожою, коли перша "сигнальна мітка" розташована близько до краю картки. У цьому випадку може трапитися, що пристрій зчитування картки не зможе виявити першу "сигнальну мітку" і замість неї зробить зчитування другої мітки, через що завжди існує небезпека виникнення шк неоднозначності. Припустимо, наприклад, що підприємство випустило картку і до неї був прикріплений відрізок (се) магнітної стрічки, на якому є число 300, а також фрагменти чисел 299 і 301. При зчитуванні картки на цьому підприємстві отриманий ідентифікаційній номер 300. Якщо положення "сигнальних міток' щодо краю картки о невідомо, то може бути так, що пристрої зчитування по місцю експлуатації пізнають ідентифікаційний номер у ка 20 вигляді числа 299, 300 або 301. Очевидно, що це небажано при використанні карток у фінансових операціях, оскільки при цьому можна сплутати дві картки, у яких прикріплені до них відрізки стрічки з "водяними знаками" т примикають один до одного. Крім того, таке положення небажано і при роботі з картками, використовуваними для одержання посібників, або контролю доступу, або ідентифікації, або з картками, на яких записана певна ціна, наприклад, із попередньо оплачуваними проїзними картками. 29 Для усунення цих трудностей на картки часто наносять стрічку типу ""МАТЕКМАКК", що випускається фірмою

ГФ) ТНОКМ бесиге Зсіепсе І Ітійед з англійського міста Суіндон. При цьому домагаються такого сполучення, щоб "сигнальні мітки" завжди знаходилися на картці в одному і тому місці. Зрозуміло, виготовлення таких о сполучених структур пов'язано з більш значними виробничими витратами.

У документі (зВ-А-2 021 835 описаний ще один спосіб маркування захищених документів, відповідно до якого 60 положення "сигнальної мітки" записується з можливістю стирання на іншій ділянці документа, що дозволяє уникнути неоднозначності.

Відповідно до першого аспекту винаходу, передбачено носій документальної інформації, ознаки якого визначені в пп. 1-4 формули винаходу. Перевагою такої структури є можливість однозначної ідентифікації носія інформації без необхідності використання дорогих схем сполучення, що забезпечують появу міток завжди строго бо в одному і тому самому місці на носії.

Особливо вигідне використання винаходу для кредитних і подібних карток, оснащених магнітною стрічкою з постійною структурою (із "водяними знаками"), тому що в цих випадках можна вільно поміщати стрічку на носії, не побоюючись створення неоднозначності.

Відповідно до другого аспекту винаходу, пропонується спосіб маркування платіжного засобу, ознаки якого визначені в п. 9 формули.

Нижче описуються різні варіанти здійснення даного винаходу, наведені лише в якості прикладів, із посиланням на прикладені схеми, де на фіг.1 вказаний носій документальної інформації відповідно до першого аспекту винаходу, 70 а на фіг.2 дана блок-схема, що ілюструє спосіб відповідно до другого аспекту винаходу.

На фіг.1 представлений носій інформації (1) у вигляді платіжного засобу типу кредитної картки. Він оснащений захищеним від несанкціонованого використання першим засобом збереження даних (2), на якому у вигляді певної послідовності записаний ряд різних ідентифікаційних номерів (12, 13, 14), і додатковим засобом збереження даних (3), на якому зберігається додатковий номер. Цей додатковий номер може бути виведений /5 заданим способом тільки з одного (13) номера вищезгаданого ряду номерів. Таким чином, додатковий номер дозволяє розпізнати, який саме із зазначеного ряду можливих ідентифікаційних номерів був обраний в якості номера, характерного для даного носія (1). У наведеному тут прикладі захищений від невмілого обертання перший засіб збереження даних (2) являє собою шар, утворений відрізком стрічки "УМАТЕКМАКК", що випускається фірмою Тогп Зесиге Зсіепсе І ітійей із Суіндона (Англія). Ця стрічка, описана більш детально в документі ОВ 1 331 604, має віддалені одна від одної ділянки з диспергованими на них анізотропними магнітними частинками (переважно голчастими частинками оксиду гамма-заліза ІІ), розташованими усередині спеціальної сполучної речовини у строго зазначеному напрямку. Закодовані на ній дані містять у собі мітки (11), відомі під назвою початкових символів, із розташованими між ними ідентифікаційними номерами (12, 13, 14) у вигляді цифр (наприклад, двійкових). Ідентифікаційні номери розташовані в певній послідовності, утвореній цілими сч числами в порядку зростання їхніх розмірів.

Зчитування даних, записаних на носії, можна робити, щонайменше, двома різними способами. По-перше, (8) користуючись традиційною методикою, ідентифікаційні номери, записані на стрічці з водяними знаками, зчитують за допомогою спеціальної голівки. Це, як правило, 12 двійкових чисел, які підлягають зчитуванню з достатньою надійністю. Потім зчитуючий пристрій, визначає число, записане в додатковому засобі збереження (3), до якого М зо не пред'являються вимоги надійного зчитування або збереження. Так, наприклад, зчитуючий пристрій може надійно зчитувати числа 999 000 123 455 і 999 000 123 456. Число ж, записане в додатковому засобі збереження с

З, підлягає однозначному виводу тільки з одного з зазначених чисел. Один із способів виведення подібного Ге! єдиного числа із цілих чисел, що слідують один за одним, полягає у відкиданні усіх цифр, крім найменшої значущої. Отже, якщо із засобу збереження З зчитується число 6, то зчитуючий пристрій програмується таким ме)

Зб ЧИНОМ, щоб не враховувати число 999 000 123 455 і ідентифікувати число 999 000 123 456, яке являє собою «Е єдиний ідентифікаційний номер, що асоціюється з даною карткою в базі даних емітента. Для забезпечення можливості практичної реалізації описаного методу треба, щоб основа системи числення, у якій виражене ціле число (наприклад, 2 для двійкової системи або 10 для десяткової), повинна дорівнювати або перевищувати кількість ідентифікаційних номерів у ряду номерів, наявних на даному носії інформації, які підлягають « Зчитуванню. шщ с Другий спосіб зчитування даних, записаних на носії інформації, описаний у нашій заявці ЗВ 96014634,

Й також знаходиться на розгляді. Відповідно до цього способу, робиться припущення, що початок кожного и?» ідентифікаційного номера відповідає початку мітки або початкового символу з лівого боку від ідентифікаційного номера, якщо дивитися по фіг.1. Таким чином, початковий символ, що знаходиться перед ідентифікаційним

Номером М, має своїм початком аналогову позицію М,000 (напр., 0,000, якщо М - 0). Як і при зчитуванні числа, їх що слідує за міткою, зчитуюча голівка розрахована на те, щоб вимірювати відстань (х, 17) між краєм картки 16 і початком першої мітки. Потім цю аналогову відстань виражають у вигляді частки кроку міток, виконуючи ік розподіл (х) на відстань між мітками (напр., 18 - 17). Таким шляхом з одного з цілих ідентифікаційних

Ге) номерів, які складають послідовність, виводиться деякий неповний ідентифікаційний номер. Вимір відстані (х) і 5р визначення зазначеної частки здійснюються, як правило, безпосередньо. Запис даних на картки робиться де звичайно з постійним кроком із забезпеченням їх самосинхронізації. Наприклад, дані ""МАТЕКМАКК" кодуються, "М як правило, із постійним кроком, рівним 33 розряду на дюйм, при цьому в одному з варіантів виконання між початками, які слідують один за одним, початкових символів можуть розміщатися 70 розрядів. Відрахувавши кількість розрядів, прийнятих до розпізнавання першого початкового символу, і розділивши його на 70, ов одержуємо відстань між краєм картки і першим початковим символом, що виражена у вигляді дробу від 0 до 1.

Так, наприклад, якщо перед першим початковим символом прийнято 22 розряди, одержимо 22/70 - 0,31. Таким (Ф) чином, якщо наступним числом є М, то відповідний ідентифікаційний номер буде дорівнювати М мінус 0,31. ка Хоча кінець числа, позначеного на фіг.ї1 позицією 14, не міститься на носії інформації, його можна відновити за допомогою спеціального алгоритму, у якому будуть використані наявна частина числа 14 і крайня бор частина числа 13, що передає початковому символу. Нижче наводяться приклади способів, відповідно до яких носій документальної інформації відповідно до винаходу може бути застосований у захищеній системі з використанням методики ідентифікації, описаній вище (стосовно другого способу зчитування даних) і в нашій одночасно розглянутій заявці ОВ 9601463.4.

Відповідно до першого варіанта цього способу, перша операція, яку виконує емітент носія інформації, 65 полягає у прикріпленні відрізка стрічки з водяними знаками до деякої основи типу картки, з тим щоб одержати носій інформації. Потім він направляє цей носій у зчитуючий пристрій, який робить зчитування неповного ідентифікаційного номера, утвореного цілим числом, що зберігається на шарі з водяними знаками, і позицією початкового символу, відповідно до вищевикладеного. Отримане число може бути, наприклад, 999 000 123 45,88. (Помітимо, що при використанні описаного вище першого способу зчитування даних стандартний зчитуючий пристрій дав би ціле число 999 000 123 45 або 999 000 123 46). Далі отримане число перетворюють у 12-розрядний ідентифікаційний номер за допомогою його округлення до найближчого десяткового знака, в результаті чого одержують 999 000 123 459. Це саме те число, що зберігається в центральній базі даних емітента в якості єдиного числа, характерного для даного конкретного носія інформації і використовуваного при необхідності ідентифікувати та/або підтвердити дійсність цього носія. Остання цифра відповідає положенню 7/0 початкового символу на картці, що дозволяє ще більш підвищити рівень захисту від шахрайства. Після цього емітент записує останню цифру 12-розрядного числа, у даному випадку 9, в інше місце носія інформації (напр., на доріжку магнітної стрічки, що проходить паралельно доріжці 2 стрічки з водяними знаками), зчитування з якого може бути зроблено зчитуючим пристроєм в процесі експлуатації. Записувати цю цифру у захищений засіб збереження не потрібно, можна скористатися звичайною магнітною стрічкою або засобом збереження іншого /5 типу - ембосованим (тисненим), оптичним або електронним.

У випадку, коли даний носій інформації пред'являється для авторизації/дентифікації по місцю експлуатації, його подають у зчитуючий пристрій, який робить зчитування характерного для нього ідентифікаційного номера. У нормальних умовах при зчитуванні номера буде мати місце незначна погрішність виміру, і реально отримане число буде дорівнювати, наприклад, 999 000 123 45,81. Тому зчитуючий пристрій 2о округлить його до найближчого 12-розрядного числа - 999 000 123 458. Крім того, воно робить зчитування цифри 9 з іншого наявного на носії інформації засобу збереження і порівнює її з останньою цифрою 8, зчитаною з ідентифікаційного номера. Якщо порівнювані числа досить близькі одне до одного, наприклад, у межах 52, то зчитуючий пристрій робить підстановку цифри 9 в якості останньої цифри 12-розрядного ідентифікаційного номера, якщо навпаки, то він видає сигнал помилки. Таким чином, якщо зчитане в процесі експлуатації число с ов укладене між 999 000 123 457 і 999 000 123 461, у центральну базу даних буде передане число 999 000 123 459.

У відповідності з другим варіантом розглянутого способу, перша операція, яку виконує емітент носія і) інформації, полягає в прикріпленні відрізка стрічки з водяними знаками до деякої основи типу картки, із тим щоб одержати носій інформації. Потім він направляє цей носій у зчитуючий пристрій, який робить зчитування неповного ідентифікаційного номера, утвореного цілим числом, що зберігається на шарі з водяними знаками, і М зо позицією початкового символу, відповідно до вищевикладеного. Отримане число може бути, як і раніше, 999 000 123 45,88. Далі отримане число перетворюють у 11-розрядний ідентифікаційний номер за допомогою його с округлення до найближчого цілого числа, в результаті чого одержують 999 000 123 46. Це саме те число, що Ге! зберігається в центральній базі даних емітента в якості єдиного числа, характерного для даного конкретного носія інформації і використовуваного при необхідності ідентифікувати та/або підтвердити дійсність цього ме) носія. Потім емітент носія інформації вказує в іншому місці цього носія, чи є зазначене ціле число парним або «Е непарним. Для цього потрібен тільки один біт пам'яті, причому і тут немає необхідності запису в захищений засіб збереження. Якщо цей носій інформації підлягає авторизації/дентифікації по місцю експлуатації, його подають у зчитуючий пристрій, який робить зчитування характерного для нього ідентифікаційного номера. В нормальних умовах при зчитуванні номера буде мати місце незначна погрішність виміру, і реально отримане « число буде дорівнювати, наприклад, 999 000 123 45,81. Тому зчитуючий пристрій округлить його до найближчого 7) с 11-розрядного числа, видавши в якості тимчасового ідентифікаційного номера 999 000 123 46. Крім того, він . відновить записаний на доріжці 2 розряд, що вказує, чи є зазначений ідентифікаційний номер парним або а непарним. Якщо результат збігається з даними для тимчасового ідентифікаційного номера, то зчитуючий пристрій повертає цей номер, а у випадку, коли збігу немає і за умови, що дробна складова ідентифікаційних номерів була близька до 0,5 (скажемо, у межах ж 0,2), то зчитуючий пристрій збільшує тимчасовий ї5» ідентифікаційний номер, якщо дріб є менше 0,5, або зменшує його, якщо вона була більше 0,5. У противному разі зчитуючий пристрій видає сигнал помилки. У нашому прикладі буде мати місце повернення ідентифікаційного ік номера 999 000 123 46 або генерація сигналу помилки, коли, виходячи із записаного контрольного розряду

Ге) парності, видно, що ідентифікаційний номер повинен бути непарним.

На фіг.2 наведено блок-схему способу маркування платіжного засобу відповідно до другої ознаки винаходу, ю на якій окремі позиції мають наступну розшифровку. Блок 21 позначає етап прикріплення до платіжного засобу "М захищеного засобу збереження даних (2) із записаним на ньому рядом різних ідентифікаційних номерів або їх частин. Блок 22 відповідає етапу вибору одного номера із зазначеного ряду ідентифікаційних номерів або їхніх частин (12, 13, 14) по заздалегідь заданому принципу. Блок 23 позначає етап виведення додаткового номера, що ов Відповідає тільки тому номеру, який обраний із зазначеного ряду. Позицією 24 відзначений етап запису додаткового номера в додатковий засіб збереження даних (3), закріплений на платіжному засобі. Нарешті, блок

Ф) 25 відповідає етапу запису відповідного обраного ідентифікаційного номера в спеціальний засіб збереження ка даних, використовуваний роздільно із зазначеним платіжним засобом.

Зовсім очевидно, що на практиці можливі і інші застосування винаходу, ніж описані вище способи бо Використання носія документальної інформації, якщо тільки вони не виходять за межі об'єму цього винаходу.

Так, наприклад, принцип округлення до 11-ти розрядів може бути застосований у сполученні з перевіркою дробової частини ідентифікаційного номера.

Найбільшу вигоду винахід може принести при роботі з інтерактивними системами, у яких центральна ЕОМ забезпечує перевірку дійсності ідентифікаційного номера, який видається зчитуючим пристроєм. Проте його б5 Можна застосувати і в автономних системах, де ідентифікаційний номер може зберігатися в якості частини свідчення проведеної операції.

Варто мати на увазі, що всяка обманна зміна окремо записаної цифри не може принести ніякої вигоди. При використанні описаного вище першого способу це призведе або до видачі сигналу помилки зчитуючим пристроєм або до повернення неправильного ідентифікаційного номера. При використанні ж другого способу

Зчитування буде мати місце та ж ситуація, але за інших причин. При роботі з картками, неповні номера яких близькі до 0,4 або 0,5, цілком можна змінити непарний записаний розряд на парний і навпаки так, що зчитуючий пристрій не виявить помилку і зробить повернення неправильного ідентифікаційного номера. Проте такий номер ніколи не буде збігатися з номером дійсної картки, оскільки в цих умовах ідентифікатор суміжної випущеної картки завжди буде відстояти не на 1, а на 2. 70 Очікується, що винахід знайде застосування в системах, у яких використовується несуміщена стрічка з водяними знаками, коли буде потрібно привести кожен носій інформації у відповідність з окремим однозначним цілим ідентифікаційний номером, не здійснюючи при цьому спеціальних мір для закріплення стрічки на основі.

Claims (9)

Формула винаходу

1. Носій документальної інформації (1), що має захищений засіб збереження даних (2), який забезпечує запис ряду різних ідентифікаційних номерів (12, 13, 14) або їх частин у певній послідовності, і додатковий засіб збереження даних (3) для запису додаткового номера, причому додатковий номер виводиться заданим способом із значення тільки одного номера з зазначеного ряду і дозволяє встановити, який саме із зазначеного ряду номерів є характерним для носія документальної інформації, який відрізняється тим, що ряд різних ідентифікаційних номерів включає в себе цілі числа, що ідуть одне за одним, а додатковий номер містить у собі найменшу значущу цифру одного із зазначених цілих чисел.

2. Носій документальної інформації за п. 1, у якому захищений засіб збереження даних (2) має шар сч матеріалу з постійною конфігурацією виявлюваної магнітної властивості.

З. Носій документальної інформації за п. 2, у якому шар матеріалу містить ділянки, які включають (о) анізотропні магнітні частинки з постійною орієнтацією.

4. Носій документальної інформації за будь-яким із попередніх пунктів, у якому додатковий засіб збереження даних містить шар матеріалу, на якому робиться запис даних у вигляді деякої конфігурації чн зо Виявлюваної магнітної властивості.

5. Носій документальної інформації за будь-яким із попередніх пунктів, у якому дані, які записані в с додатковому засобі збереження, не захищені. Фо

6. Кредитна або дебетова картка, що утворює носій документальної інформації за будь-яким із попередніх пунктів. (є)

7. Картка з інтегральною мікросхемою, яка утворює носій документальної інформації за будь-яким із пунктів «т

1-5.

8. Картка з інтегральною мікросхемою за п. 7, на якій у захищеній комірці пам'яті записаний ряд різних ідентифікаційних номерів або їх частин.

9. Спосіб маркування платіжного засобу (1), що включає етапи: « 20 а) прикріплення до платіжного засобу захищеного засобу збереження даних (2) із записаним на ньому рядом з с різних ідентифікаційних номерів або їх частин, б) вибору одного номера з ряду ідентифікаційних номерів (12, 13, 14) або їх частин по заздалегідь :з» заданому принципу, в) виведення додаткового номера, що відповідає тільки тому номеру, який обраний із зазначеного ряду, г) запису додаткового номера в додатковий засіб збереження даних (3), закріплений на платіжному засобі, їз д) запису відповідного обраного ідентифікаційного номера в спеціальний засіб збереження даних, що не є зазначеним платіжним засобом, який відрізняється тим, що ряд різних ідентифікаційних номерів містять у собі ре) цілі числа, що ідуть одне за одним, а додатковий номер містить у собі найменшу значущу цифру одного із о зазначених цілих чисел. з 50 що Ф) іме) 60 б5