UA2420U - Дошка для підлоги (мостина) - Google Patents

Abstract

1. Дошка для підлоги заданої довжини, яка має верхню, нижню і бокові поверхні, на одному боці має шип, а на другому боці паз, при цьому дошка у поздовжньому напрямку складається із заготовок однакової ширини, які попередньо позбавлені вад деревини, і які з'єднані торцями будь-яким відомим способом, зокрема за допомогою клиноподібних шипів на клеї, яка відрізняється тим, що заготовки є немірними, вони мають різну довжина, яка є випадковою величиною, і розташовані у випадковому порядку. 2. Дошка за п. 1, яка відрізняється тим, що геометричні центри річних кілець сусідніх заготовок розташовані по різні боки від площини дошки. 3. Дошка за п. 1 або 2, яка відрізняється тим, що клиноподібні шипи розташовані в основному паралельно одній з бокових поверхонь дошки. 4. Дошка за п. 1 або 2, яка відрізняється тим, що клиноподібні шипи розташовані в основному паралельно верхній або нижній поверхні дошки.

Description

Корисна модель стосується деревообробної промисловості, а саме виготовлення дощок для настилання підлоги.

Обмеженість природних ресурсів деревної сировини і дедалі зростаючі темпи будівництва вимагають більш повного і раціонального використання наявних ресурсів. При цьому суттєвою потребою є підвищення якості готових виробів, які мають відповідати підвищеним вимогам до сучасного житла. Штучні покриття для підлог не здатні повною мірою відтворити властивості деревини.

Суцільні дошки, що отримуються розпилюванням стовбурів дерев, мають зокрема такі природні вади, як сучки, смоляні кишені, ураження деревини трухою, частковим загниванням або синню. Ці вади погіршують зовнішній вигляд дошки, а деякі з них і зменшують її міцність. Відсоток бездефектних суцільних дощок, які отримуються при розпилюванні дерев'яного стовбура, незначний.

Відомі способи усунення згаданих вад полягають в тому, що дефектні місця дошки вирізають і натомість вставляють виготовлені із кондиційної деревини частини відповідних розмірів. Підлогу з таких мостин бажано вкривати непрозорими лако-фарбними матеріалами для того, щоб приховати місця ремонту дощок. В іншому випадку (наприклад, деклараційний патент України Мо40849) їх видаляють поперечними або поздовжніми розрізами дошки, а заготовки без вад зрощують відомими засобами, наприклад шипами і шпунтами на клеї. При цьому сучасні технології торцевого зрощування дощок забезпечують міцність стику, яка не поступається міцності суцільної деревини.

Крім цього, під час висихання деревини в ній виникають внутрішні напруження, які можуть сягати межі її міцності. Суцільні дошки з такої деревини схильні до розтріскування. Якщо внутрішні напруження не сягають межі міцності деревини, то під дією цих напружень деревина може дерформуватись. Розпилювання стовбуру на дошки, довжина і ширина яких менша відповідно за довжину і діаметр стовбура, майже повністю знімає ці напруження. Тому дошка з меншою довжиною і шириною не має великих внутрішніх напружень і дефектів структури, вона здатна протидіяти більш високим питомим навантаженням у порівнянні зі суцільною широкою і довгою дошкою. При цьому схильність відносно малих дощок до деформацій під дією внутрішніх напружень значною мірою знижена, оскільки зменшені напруження, що їх обумовлюють.

Внаслідок цього дошка, що складається із зрощених заготовок, не має зовнішніх вад і відрізняється міцністю.

Прототипом корисної моделі, що пропонується, є патент США Ме5117603, в якому дошка для підлоги заданої довжини яка має верхню, нижню і бокові поверхні, на одному боці має шип, а на другому боці паз, при цьому дошка у поздовжньому напрямку складається із заготовок однакової ширини, які попередньо позбавлені вад деревини і які з'єднані торцями будь-яким відомим способом, зокрема за допомогою клиноподібних шипів на клеї.

Виготовлені таким чином дошки під час складання підлоги утворюють наперед визначені геометричні фігури, які прикрашають підлогу.

Недоліки відомої корисної моделі полягають в тому, що попередній відбір заготовок здійснюється за заданими розмірами з метою створення на поверхні підлоги обраного малюнку. Це призводить до того, що певний відсоток немірних (таких, які не відповідають наперед заданим розмірам) заготовок не використовується для виготовлення дощок, тобто потрапляє у відходи. Це зменшує повноту використання деревної сировини. Крім цього, стикування заготовок без урахування напрямку річних кілець деревини сприяє тому, що більша половина стикованих заготовок співпадатимуть за напрямками річних кілець. Внаслідок цього такі заготовки за певних обставин (зміна вологості, усихання деревини) схильні до деформацій, які співпадатимуть за напрямком.

Складання деформацій заготовок вздовж дошки неодмінно погіршуватиме якість підлоги, оскільки вона з часом ставатиме помітно нерівною. Крім цього, впорядковане розташування заготовок створює сталі геометричні образи, до яких споживач з часом звикає і така підлога втрачає для нього враження новизни. Більше цього, геометрично впорядковані періодично повторювані фігури за оцінкою психологів створюють активні, інколи агресивні зорові образи, які можуть підсвідоме дратувати споживача.

Корисна модель дошки, що пропонується, призначена для усунення зазначених недоліків. Вона сприяє більш повному використанню наявних ресурсів деревної сировини, поліпшенню естетичних властивостей та підвищенню міцності дошки.

Досягається це за рахунок того, що дошка для підлоги заданої довжини, яка має верхню, нижню і бокові поверхні, на одному боці має шип, а на другому боці паз, при цьому дошка у поздовжньому напрямку складається із заготовок однакової ширини, які попередньо позбавлені вад деревини і які з'єднані торцями будь-яким відомим способом, зокрема за допомогою клиноподібних шипів на клеї, і згідно з винаходом заготовки є немірними, вони мають різну довжину, яка є випадковою величиною, і розташовані у випадковому порядку. Ці заготовки можуть бути відходами попередньо виготовленої дошки або як заготовки після видалення наявних дефектів із суцільної дошки. Розташування немірних заготовок за розмірами в межах дошки невпорядковане, тобто випадкове. Сусідні заготовки стикують так, щоб їхні річні кільця були протилежно спрямованими. Це досягається за рахунок того, що геометричні центри річних кілець сусідніх заготовок повинні бути по різні боки від площини дошки.

Ширина заготовок менша за ширину суцільних дощок, які отримують розпилюванням стовбурів. Ширина заготовок в межах однієї партії є сталою величиною, але вона може змінюватись від партії до партії, що сприяє залученню у виробництво додаткових ресурсів.

На фіг.1 показано загальний вигляд дощок, розташованих у фрагменті підлоги, на фіг. 2 наведений варіант стикування заготовок клиноподібними шипами, гребні яких розташовані паралельно верхній або нижній поверхням дошки, на фіг.3 наведений варіант стикування заготовок клиноподібними шипами, гребні яких розташовані паралельно боковим поверхням дошки.

В межах заданої довжини Ї, яка визначається за бажанням замовника, дошка 1 (фіг.1) складається із множини немірних заготовок 2, які у поздовжньому напрямку зрощені в місцях стиків 3. Заготовки З отримані розпилюванням суцільної дошки як вздовж, так і поперек, з метою усунення вад деревини і зняття внутрішніх напружень. Як заготовки також використовуються відрізки (відходи) від попередньо виготовлених дощок, що помітно збільшує повноту використання деревини. Заготовки можуть бути отриманими зокрема розпилюванням кругляка, довжина якого не відповідає наперед визначеним розмірам. Дошка 1 має верхню 4 і нижню 5, а також бокові 6 і 7 поверхні (фіг.2 і 3). На бокових поверхнях 6 і 7 дошки виконано шип 8 і паз 9, які забезпечують їх щільне з'єднання зі сусідніми виготовленими дошками. Заготовки 2 мають випадковий розмір у поздовжньому напрямку і однакову ширину. Вони стиковані таким чином, що їх розташування за довжиною у складі дошки є випадковим, а напрямок річних кілець на двох сусідніх заготовках протилежний. Наприклад, якщо на лівому заготовку 2 (фіг.2) річні кільця вигнуті догори, то на правому заготовку 2 - донизу, і навпаки. Внаслідок такого розташування заготовок можливі деформації окремих заготовок протилежно спрямовані і це забезпечує майже повну відсутність сумарної деформації всієї дошки.

Довжина І дошки може коливатися принаймні від 0,5 до 10м, для її виготовлення може бути використано від 2 до 30 заготовок, довжина заготовок може коливатися від 0,2 до 2,0м. При цьому скручування і вигини дощок під час зберігання практично не помітні, вони зберігають якісний товарний вигляд.

Оскільки запропонована дошка складається із заготовок, які попередньо звільнені від дефектів, а міцність стиків не поступається міцності суцільної деревини, то вона переважає за міцністю суцільні дошки, які як правило мають природні дефекти.

Додатковою перевагою запропонованої дошки є те, що кожна із заготовок має свій неповторний малюнок структури дерева. Відмінність підсилюється тим, що сусідні заготовки обернені назовні протилежними сторонами, які дещо відрізняються оптичними властивостями щодо відбивання падаючого на них світла. При настиланні таких дощок на підлогу утворюється поверхня, яка складається з непередбачуваного набору фрагментів малюнків деревної структури, адже випадкове розташування заготовок в межах кожної дошки доповнюється випадковою і неповторюваною комбінацією дощок, що стикуються між собою боковими поверхнями. Тому на відміну від підлоги з періодично впорядкованими складовими (наприклад, з паркетними дощечками), яка є візуально агресивною структурою, підлога із нових дощок справлятиме враження невпорядкованої різноманітної структури, що сприятиме відчуттю неповторності візерунку підлоги і надаватиме їй природного затишного вигляду. За таких обставин недоцільно покривати підлогу непрозорими лако-фарбними покриттями.

Розташування клиноподібних шипів на стиках деякою мірою впливає на вигляд дошки. Так, стикування заготовок за допомогою клинових зубців 10, які в основному (в межах можливих похибок при їх виготовленні) паралельні верхній або нижній поверхні дошки (фіг.2), створює чітку межу між ними, відповідно це обумовлює підкреслену відмінність між сусідніми візерунками. Стикування заготовок за допомогою клинових зубців 11, які в основному паралельні боковим поверхням дошки (фіг.3), дає візуальний ефект плавного переходу візерунку однієї заготовки в інший, оскільки відсутня чітка межа між ними. При цьому різні заготовки, з яких складається дошка, з одного боку створюють певне розмаїття її візерунків, а з другого - межі між різними візерунками стають розмитими, майже непомітними.

Запропонована корисна модель дошки для підлоги позбавлена природних вад, майже не коробиться, перевищує міцність суцільної дошки, забезпечує залучення ресурсів немірних заготовок деревини, в тому числі і відходів, має оригінальний вигляд, а підлога з таких дощок матиме неповторний вигляд мозаїки з випадково розташованих візерунків, яка справлятиме свіже враження природної різноманітності і непередбачуваності. При цьому за бажанням замовника границя між візерунками може бути чіткою або розмитою. , й фженннннтятттттттнннннтннниннятенттннттнтннтттт ' 2 Ї

АЗ ЕТ й: НИ І Я ПН ПОН с КОНІ М ши

Фіг 1 стр - 1 / а я р рак

Ко оч. 4 . ли ше с 7-і/ -

Ш-й пише й

Й «фа

БІ 47 в и

Фіг. 2

Ка р - и ле р р Кк Моя р:

ІДИ ІЙ

МЕ и ря х ра г ; ок, - -т - сятт ру з дну на т-- нь ре ся в з Я «С р 4 у зх І шо 524

Фіг. З

Claims (4)

1. Дошка для підлоги заданої довжини, яка має верхню, нижню 1 бокові поверхні, на одному боці має шип, а на другому боці - паз, при цьому дошка у поздовжньому напрямку складається із заготовок однакової ширини, які попередньо позбавлені вад деревини і які з'єднані торцями будь-яким відомим способом, зокрема за допомогою клиноподібних шипів на клеї, яка відрізняється тим, що заготовки є немірними, вони мають різну довжину, яка є випадковою величиною, і розташовані у випадковому порядку.

2. Дошка за п. І, яка відрізняється тим, що геометричні центри річних кілець сусідніх заготовок розташовані по різні боки від площини дошки.

3. Дошка за п. І або 2, яка відрізняється тим, що клиноподібні шипи розташовані в основному паралельно одній з бокових поверхонь дошки.

4. Дошка за п. І або 2, яка відрізняється тим, що клиноподібні шипи розташовані в основному паралельно верхній або нижній поверхні дошки.