UA153838U - Спосіб монтажу системи повітряного опалення приміщень - Google Patents

Abstract

Спосіб монтажу системи повітряного опалення приміщень включає встановлення на зовнішній південній стіні будинку плаского коробчастої форми повітряного сонячного колектора, корпус якого з тильної та бічних сторін вкривають теплоізоляційним покриттям та під'єднують до вхідного і вихідного патрубків колектора трубопроводи, при цьому частину трубопроводу з'єднаного з вихідним патрубком сонячного колектора теплоізолюють та оснащують регульованою заслінкою, а ще одну частину цього трубопроводу оснащують теплоакумулятором. Останню ділянку вихідного трубопроводу для утворення тяги повітря виконують у вигляді видовженої вертикальної труби, верхній кінець якої виходить за межі даху будівлі, при цьому середню частину трубопроводу, що розташована у теплоакумулюючих плитах, виконують у вигляді плаского змійовика, який розміщують в пазах теплоакумулюючих плит на підлозі приміщення та вкривають зверху шаром матеріалу з високою теплопровідністю, наприклад пінобетоном з декорованим покриттям.

Description

Корисна модель належить до галузі енергетики, точніше до сонячної енергетики і автоматизації, та може бути використана для обігріву приміщень різноманітного призначення, наприклад офісів, дачних будинків, закладів громадського харчування чи приміщень технічного характеру (у майстернях, гаражах і т. ін.).

Відомо, що в опалювальний сезон споживання теплової енергії суттєво зростає, навантаження на теплову мережу та електромережу для живлення електрообігріву суттєво збільшується, а тому застосування технічних рішень, що дозволяють економити використання стаціонарних мереж, є дуже актуальним питанням у господарському енергобалансі.

Відомі технології утеплення будинків, теплова ефективність яких досягається тим, що на зовнішню поверхню стін наносять шари теплоізоляційних матеріалів (|Міхітрян М.Ф.

Енергозберігаючі технології у житловому та цивільному будівництві. - Київ: "Наукова думка", 2000. - с. 416)|. Таким чином за рахунок суттєвого збільшення опору теплопередачі зовнішніх стін підвищується теплова ефективність будівлі. Але зазначені технології для вирішення основної задачі з енергозбереження є недостатніми, тому що вони не сприяють достатньою мірою сприйняттю, накопиченню та використанню теплової енергії навколишнього середовища і, в першу чергу, сонячної енергії.

Як найближчий аналог вибрана система повітряного опалення приміщень, спосіб монтажу якої включає установку сонячного колектора та теплоакумулюючого покриття з насиченим розчином глауберової солі, при цьому таке покриття виготовляють у вигляді розділеної камери чи матриці а всю систему оснащують додатково горизонтально розташованим повітропроводом, причому теплоакумулююче покриття з насиченим розчином глауберової солі розміщують на внутрішніх стінках повітропроводу, крім того, знизу повітропровід обмежують підвісною стелею, у якій виконують повітророзподільні отвори та споряджають повітропровід регулюючими заслінками, до того ж, на вході у повітропровід встановлюють вентилятор, який з'єднують гнучкою вставкою з сонячним колектором, який розташовують на зовнішній південній стіні будинку (Патент України на кор. мод. Мо 113039, МПК Е24у 2/00, 2017 р.

Суттєвим недоліком монтажу системи повітряного опалення є те, що до складу теплоакумулюючого покриття вводять глауберову сіль (Маг25О4 10Н2гО), яка при нагріванні або довгому контакті з повітрям втрачає гідратовані у неї молекули води та перетворюється з

Зо кристалів на порошок, звичайний Маг25О»:, а тому, при повному вивітрюванні втрачає свої теплоакумулюючі властивості (пИре//М Кіредіа.ога»уміКкі»глауберова сіль). Крім того, одержане від сонячного колектора тепле повітря у більшій частині свого об'єму знаходиться понад підвісної стелею, не обігріваючи нижню частину приміщення (область підлоги). Недоліком системи є складність та дорожнеча технології через необхідність встановлення підвісної стелі та виконання отворів у ній.

В основу корисної моделі поставлена задача підвищення енергоефективності опалення шляхом спрощення технології монтажу системи.

Поставлена задача вирішується наступним чином. У відомому способі монтажу системи повітряного опалення приміщень, що включає встановлення на зовнішній південній стіні будинку плаского коробчастої форми повітряного сонячного колектора, корпус якого з тильної та бічних сторін вкривають теплоіїзоляційним покриттям та під'єднують до вхідного і вихідного патрубків колектора трубопроводи, при цьому частину трубопроводу з'єднаного з вихідним патрубком сонячного колектора теплоїзолюють та оснащують регульованою заслінкою, а ще одну частину цього трубопроводу оснащують теплоакумулятором, згідно з корисною моделлю, що заявляється, останню ділянку вихідного трубопроводу для утворення тяги повітря виконують у вигляді видовженої вертикальної труби, верхній кінець якої виходить за межі даху будівлі, при цьому середню частину трубопроводу, яку розташовують у теплоакумулюючих плитах, виконують у вигляді плаского змійовика, який розміщують в пазах теплоакумулюючих плит на підлозі приміщення та вкривають зверху шаром матеріалу з високою теплопровідністю, наприклад, пінобетоном з декорованим покриттям.

Спосіб монтажу системи повітряного опалення приміщень здійснюють таким чином

На зовнішній південній стіні будинку встановлюють коробчастий плаский повітряний сонячний колектор, до вхідного патрубка якого під'єднують вхідний трубопровід, який виконують у вигляді вертикальної труби, вільний кінець якої розташовують біля фундаменту будівлі. До вихідного патрубка сонячного колектора під'єднують трубопровід, першу горизонтальну ділянку якого теплоїзолюють та крізь отвір у стіні будівлі направляють у приміщення, яке підлягає опаленню. Далі трубу згинають і надають їй вертикальне положення, а кінець цієї ділянки доводять до підлоги приміщення, під'єднуючи до цього кінця труби вхід у заздалегідь виготовлений змійовик. Змійовик розташовують у теплоакумулюючих плитах (розміри змійовика бо визначають за теплотехнічним розрахунком). Другий кінець змійовика з'єднують з останньою ділянкою вихідного трубопроводу. Цю ділянку виготовляють як видовжену вертикальну трубу, верхній кінець якої виводять за межу даху над приміщенням. Таким чином утворюється тяга: тобто повітря проходить крізь сонячний колектор і нагрівається у ньому. Одержаний з сонячного колектора потік теплого повітря регулюють переміщенням заслінки, яку встановлюють на вході вихідного патрубка сонячного колектора. Підлогу приміщення виконують багатошаровою, де нижній шар виготовляють з теплоізоляційного матеріалу, наприклад бетону, армованого базальтовими волокнами. Середній шар покриття підлоги виконують з плит теплоакумулюючого матеріалу, при цьому в плитах виконують пази для укладання в них трубчастого змійовика, а верхній шар підлоги виконують у вигляді тонкого шару бетону і декорують тонким покриттям.

Таким чином, завдяки утворенню натуральної тяги тепло від сонячного колектора одержують за рахунок створення конвекційних теплових потоків у приміщенні, яке підлягає повітряному опаленню без жодних витрат інших видів енергії, крім сонячної.

Слід зазначити, що гелієву енергію максимально отримують під час світлої пори доби, а завдяки наявності теплоакумулюючої вставки у підлозі тепло постачається у приміщення і у темну пору доби.

Для кращого розуміння способу монтажу системи повітряного опалення надаються креслення та світлина, яка демонструє реалізацію запропонованого способу монтажу системи повітряного опалення.

На кресленні фіг. 1 та фіг. 2 у схематичному вигляді представлена система повітряного опалення приміщення.

Сонячний повітряний колектор 1, вхідний трубопровід 2, теплоїзольована ділянка вихідного трубопроводу З, вертикальна ділянка 4 вихідного трубопроводу, змійовикова частина 5 вихідного трубопроводу, що розміщена на підлозі б, видовжена вертикальна остання ділянка 7 вихідного трубопроводу. Підлога 6 з теплоізоляційним шаром 8, що включає бетонну стяжку з базальтовими волокнами, теплоакумулююча плита 9, шар 10 матеріалу з високою теплопровідністю та декоруючим покриттям, регульована заслінка 11 з автоматичним блоком регулювання її положення.

Claims (1)

1. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ

   Зо Спосіб монтажу системи повітряного опалення приміщень, що включає встановлення на зовнішній південній стіні будинку плаского коробчастої форми повітряного сонячного колектора, корпус якого з тильної та бічних сторін вкривають теплоізоляційним покриттям та під'єднують до вхідного і вихідного патрубків колектора трубопроводи, при цьому частину трубопроводу з'єднаного з вихідним патрубком сонячного колектора теплоїзолюють та оснащують регульованою заслінкою, а ще одну частину цього трубопроводу оснащують теплоакумулятором, який відрізняється тим, що останню ділянку вихідного трубопроводу для утворення тяги повітря виконують у вигляді видовженої вертикальної труби, верхній кінець якої виходить за межі даху будівлі, при цьому середню частину трубопроводу, що розташована у теплоакумулюючих плитах, виконують у вигляді плаского змійовика, який розміщують в пазах теплоакумулюючих плит на підлозі приміщення та вкривають зверху шаром матеріалу з високою теплопровідністю, наприклад пінобетоном з декорованим покриттям.